Об’єкт злочину - це охоронювані карним законом суспільні відносини, блага й інтереси на які спрямоване суспільно небезпечне діяння і яким заподіюється шкода або створюється реальна погроза заподіяння шкоди. Наприклад, при зґвалтуванні (ст. 115 КК Естонської Республіки) об’єктом є полова воля й полова недоторканність жінки. УКРФ виділив зґвалтування (ст. 131 УКРФ) по видовому об’єкті в окрему главу - главу 18 “Злочину проти половою волі й половою недоторканості особи”.

Необхідно чітко відмежувати поняття “об’єкт злочину” і “предмет злочину”. Як було сказано, об’єкт злочину - це суспільні відносини, блага й інтереси, у той час як як предмет злочину “…виступають матеріальні предмети зовнішнього миру, на які безпосередньо впливає злочинець, здійснюючи злочинне зазіхання на відповідний об’єкт”. Наприклад, при крадіжці майна (ст.139 КК Естонської Республіки або ст.158 УКРФ), предметом злочину буде саме майно, а об’єктом - відносини власності. УКРФ по видовому об’єкті відносить крадіжку (ст.158) до глави 21- “Злочину проти власності”.

Теорія карного права розрізняє поняття загального, родового, видового й безпосереднього об’єктів злочину

Загальним об’єктом злочину зізнається сукупність всіх суспільних відносин, благ і інтересів, охоронюваних карним законом від злочинних зазіхань

Особлива частина КК Естонської Республіки підрозділяється на глави, а КК Російської Федерації - на розділи. Критерієм такого розподілу є родовий об’єкт. Родовий об’єкт злочину - це група однорідних і взаємозалежних між собою суспільних відносин, благ і інтересів, охоронюваних карним законом від злочинів, які по своїй юридичній природі також утворять однорідну групу. Наприклад, гл.IV КК Естонської Республіки або розділ VII УКРФ називаються “Злочини проти особистості”, родовим об’єктом є права й свободи особи. Глава XI УКеР або розділ IX УКРФ називаються “злочини проти суспільної безпеки й громадського порядку”, родовим об’єктом групи злочинів, об’єднаних під цією назвою, є суспільна безпека й громадський порядок

Видовий об’єкт служить підставою розподілу розділів УКРФ на глави. Наприклад, у розділ VII УКРФ “Злочину проти особистості” входить глава 16 “Злочину проти життя й здоров’я”. Видовим об’єктом злочинів, включених у цю главу, є право на життя й здоров’я

Безпосереднім об’єктом злочину є конкретні суспільні відносини, благо або інтерес, на яке спрямоване зазіхання і якому злочином заподіюється шкода або створюється погроза заподіяння такої шкоди. “По безпосередньому об’єкті особливі частини КК у рамках глави діляться на статті”. Наприклад, у ст.139 УКеР або ст.158 УКРФ передбачається відповідальність за крадіжку. Безпосереднім об’єктом такого злочину є право власності на конкретні речі. Наприклад, особа украло радіоприймач із автомашини, - безпосереднім об’єктом буде право власності на радіоприймач

“Значення об’єкта визначається насамперед тим, що це один з елементів складу злочину”. Т.е. для встановлення злочинності діяння необхідно визначити об’єкт злочину

Друге значення об’єкта - це визначення юридичної природи злочину. Наприклад, таємно їдучи на чужій машині, злочинець може бажати або неї викрасти (ст.139 УКеР або ст.158 УКРФ) (об’єкт - відносини власності), або тимчасово використовувати (ст.197 УКеР або ст.166 УКРФ)(об’єкт - право володіння транспортним засобом).

Третє значення об’єкта в правильній кваліфікації злочинів, тобто отграничения схожих злочинів. Наприклад, особа викрало свідомо крадене майно (злодій у злодія ціпок украв). Такий злочин не можна кваліфікувати як крадіжку (ст.139 КК Естонської Республіки), тому що відсутній об’єкт крадіжки - право власності. На думку автора курсової роботи даний злочин варто кваліфікувати як придбання й збут майна, добутого свідомо злочинним шляхом (ст.203 КК Естонської Республіки), де об’єктом є громадський порядок. Т.е. об’єкт злочину дозволяє відрізняти друг від друга злочину, подібні за ознаками об’єктивної сторони. Деякі вчені, зокрема проф. Ю.М.Лифшиц, уважають, що ст. 139 КК Естонської Республіки захищає не тільки право власності, але й право володіння, і подібні злочини варто кваліфікувати по ст.139 КК Естонської Республіки

Четвертим значенням об’єкта є отграничение злочинів від інших правопорушень

“Об’єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона суспільно небезпечного зазіхання”. Об’єктивна сторона - це процес, якому можна побачити. Наприклад, у випадку хуліганства (ст.195 КК Естонської Республіки або ст.213 УКРФ), можна побачити, що особа робить дії, що грубо порушують громадський порядок. Наприклад, Д. Мальцева в громадському місці бризнула газом в особу п’ятнадцятирічній дівчинці (кримінальна справа №00231801215). Об’єктивна сторона злочину - це такий елемент складу злочинного діяння, що виявляється при здійсненні злочину. Описуючи той або інший злочин, звичайно головним чином характеризують його об’єктивну сторону. Наприклад, коли говорять, що злочинець проникнув у житло й викрав коштовні речі, то розкривають саме об’єктивну сторону злочину. Але об’єктивна сторона складається не тільки з поводження злочинця. “Конкретний акт людського поводження протікає в часі й просторі. Тому в групу ознак, що характеризують об’єктивну сторону злочину, включається місце й час здійснення суспільно небезпечного діяння”.

Об’єктивна сторона злочину характеризується наступними ознаками:

суспільно - небезпечне кримінально - протиправне діяння

суспільно небезпечні наслідки

причинний зв’язок між діянням і наслідками

місце

час

спосіб

обстановка

знаряддя

засобу

Для деяких складів злочину не обов’язкова наявність всіх перерахованих ознак об’єктивної сторони. Для усічених складів досить тільки одного з них - суспільно - небезпечного кримінально - протиправного діяння. Естонський і російський законодавці по різному відбивають цю обставину в кримінальних кодексах. Наприклад, ст.141 КК Естонської Республіки (розбій) передбачає заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства. Але для кваліфікації протиправного поводження особи по цій статті не обов’язково, щоб майно перейшло у володіння злочинця, тобто не обов’язкове настання протиправних наслідків. У цьому випадку досить самого діяння, тобто напади або погрози застосування насильства з метою одержати майно. В однойменній статті УКРФ (ст.162) розбій визначається як “…напад з метою розкрадання чужого майна, доконане із застосуванням насильства, небезпечного для життя або здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства…”. Т.е. на відміну від естонського, російський законодавець прямо вказує на необов’язковість настання наслідків (переходу майна у володіння злочинця). Таким чином, діяння особи, що совершили напад із застосуванням небезпечного для життя насильства з метою розкрадання чужого майна, але не получили це майно, теоретично не підпадає під диспозицію статті 141 УКеР, а може розглядатися лише як замах на злочин (ч.2 ст.15 УКеР). Причому, як замах це діяння може розглядатися в Естонії лише у випадку, якщо особа не заволоділа майном по незалежним від нього причинам. Якщо ж особа зробила напад з метою розкрадання майна, але відмовилося по своїй волі від вилучення цього майна, то таке діяння взагалі не повинне розглядатися як розбій (якщо, звичайно немає ознак готування до злочину (ч.1 ст.15 УКеР)). Виходить, що те саме діяння - напад з метою заволодіння майном - у Росії карно завжди, а в Естонії тільки при наявності ознак, зазначених у п.п. 1,2 ст. 15 УКеР або при переході майна у володіння злочинця

Таким чином, ознаки об’єктивної сторони злочини підрозділяються на:

обов’язкові - їхня наявність необхідно для всіх складів злочинів (наприклад, діяння)

факультативні - наявність таких ознак обов’язково тільки для деяких складів

Розглянемо докладніше ознаки об’єктивної сторони

Pages: 1 2 3

Збережи - » Елементи складу злочину . З'явився готовий твір.