Так пролетів іншою-іншій-інший-рік^-іншої. Один раз, коли Арсита заснув неспокійним сном, до нього з’явився бог Меркурій і порадив не отчаиваться, а йти спробувати щастя в Афіни. Прокинувшись, Арсита відкинув сумніви й страхи й вирішив дерзнути проникнути в столицю, переодягшись бідняком і взявши із собою одного лише приятеля. Борошна серця так спотворили його риси, що ніхто не міг його довідатися, і він був прийнятий у служіння в палац, назвавшись Филостратом. Він був настільки чемний і тямущий, що слава про нового слугу долетіла до вух Тесея, він наблизив Филострата, зробивши його своїм особистим помічником і щедро обдаривши його. Так при дворі жив Арсита, у той час як його брат от уже сьомий рік нудився у вежі. Але якось, у ніч на третє травня, друзі допомогли йому бігти, і під покривом тьми він затаївся в гайку в декількох милях від міста. Паламону сподіватися було не на що, хіба що відправитися у Фиви й молити своїх зібрати військо і йти війною на Тесея. Він не знав, що в цей же гай, де він перечікував день, прискакав, відправившись на прогулянку, Арсита. Паламон чув, як Арсита нарікав на свою долю, звеличуючись Емілію, і, не витерпівши, вискочив на галявину. Побачивши один одного, брати вирішили, що тільки один може залишитися в живі й мати право на серце сестри королеви. Отут почався такий бій, що здавалося, начебто зчепилися в смертельній сутичці дикі звірі
Шум битви привернув увагу славного Тесея, що проїжджав повз той гай зі своєю свитою. Побачивши закривавлених лицарів, він довідався в них ошуканця слугу й в’язня, що втік, і вирішив покарати їхньою смертю. Вислухавши їхнього пояснення, він уже було віддав наказ умертвити братів, але, побачивши сльози на очах Ипполити й Емілії, торкнутих злощасною любов’ю двох юнаків, серце великодушного монарха зм’якшилося, і він наказав лицарям боротися за право женитися на прекрасній Емілії тут же через рік, привівши із собою по ста бійців кожний. Не було меж радостям двох юнаків і звиті великодушного Тесея, коли вони почули такий вирок
Рівне через рік поруч із гаєм розкинувся величезний, багато прикрашений амфітеатр, де повинен був відбутися двобій. Із трьох сторін його височіли храми, зведені на честь Марса, Венери й Діани. Коли з’явилися перші воїни, амфітеатр був уже повний. На чолі сотні витязів гордо прямував Паламон разом з великим фракийским воєначальником Ликургом, З іншої сторони прийшов могутній Арсита. Поруч із ним - індійський Эметрий, великий володар, а ледве за - ста міцним, під стать один одному бійців. Вони піднесли молитви богам, кожний своєму заступникові, Арсита - Марсові, Паламон - Венері. Діані молилася красуня Емілія, щоб та послала їй у чоловіки того, хто любить сильней. Усі одержали за допомогою таємничих знаків упевненість у тім, що боги не залишать у лиху своїх підопічних. І от змагання почалося. Відповідно до правил битва повинна була тривати доти, поки обоє воєначальника перебувають усередині риси, що обмежує арена. Переможеного повинні були відвести до віх, що означало його поразку. Тесей дав знак, і задзвеніли мечі, що схрестилися, і списи. Кров лилася рікою, падали поранені, піднімалися ті, хто міцніше, і ніхто не міг здобути перемогу. Але отут Паламона, що бився як лев, оточили відразу двадцять воїнів, і лютий Ликург не зміг йому допомогти. Паламона схопили за руки, за ноги й віднесли за межі поля, до віх. Отут битва була зупинена… Переможцем вийшов Арсита, незважаючи на зусилля покровительствующей Паламону богині любові Венери
Радісний Арсита галопом поскакав назустріч улюбленої, і раптом з-під копит його коня із глибини пекла вирвалася мерзенна фурія. Кінь із усього розмаху впав на землю, придавивши свого вершника. Жаху глядачів не було межі, закривавленого Арситу із проломленими грудьми терміново віднесли в палати Тесея, що рвав на собі волосся від горя
Проходять тижня, Арсите усе гірше й гірше. Емілія не знаходить собі місця від туги й суму, плача дні безперервно. Груди Арсити повні гноєм, рани збуджені. Почуваючи, що вмирає, він призвав свою наречену й, поцілувавши її, заповів бути вірною дружиною своєму відважному братові, якому він усе простив, тому що ніжно любив його. Після цих слів Арсита смежил очі й душу його відлетіла
Довго горювала вся столиця, оплакуючи славного воїна, довго нерозважно ридали Паламон і Емілія, але час, як відомо, швидко заліковує рани. Арситу поховали в тім самому гаї, де вони зустрілися з Паламоном. Тесей, погоревав, призвав Паламона й сказав, що, видно, так розпорядилася доля, перед яким людина неспроможна. Отут і зіграли пишне й веселе весілля Паламона й Емілії, які зажили щасливо, люблячи один одного жагуче й віддано, чтя наказ нещасного Арсити.
На цьому Лицар закінчив своє оповідання
Оповідання Мірошника
Якось жив в Оксфорді тесля. Майстром він був на всі руки й користувався заслуженою репутацією вмільця. Був він багатий і пускав до себе в будинок нахлібників. Серед них у нього жив бедний студент, що непогано розбирався в алхімії, пам’ятав теореми й частенько дивував всіх своїми пізнаннями. За добру вдачу й привітність усі кликали його Душку Миколі. Плотникова дружина наказала довго жити, і він, погоревав, женився знову на молодій чорнобривій красуні Алисон. Вона була настільки приваблива й мила, що закоханим у неї не було числа, і серед них звичайно ж виявився й наш студент. Нічого не підозрюючи, старий тесля був все-таки дуже ревнивий і наглядав за своєю молодою дружиною. Якось раз, улаштувавши безневинну метушню з Алисон, поки теслі не було будинку. Душку Миколі, зізнавшись їй у своїх почуттях, благав подарувати йому хоча б один поцілунок. Алисон, що теж подобався милий студент, обіцяла його поцілувати, але тільки коли представиться зручний випадок. Тоді^-те Душку Николас і вирішив надути старого теслі. Тим часом по Алисон страждав ще й молодий церковний паламар Авессалом. Коли він ішов по церкві, розмахуючи кадилом, він дивився тільки на Алисон і важко зітхав. Він був ловкачем і розпусником і Алисон зовсім не подобався, всієї думки її були звернені Книколасу.
Один раз, уночі, не витерпівши томленья, Авессалом взяв гітару й вирішив піти тішити слух улюбленої смутними куплетами. Услихав це нявкання, тесля запитав у дружини, що робить Авессалом під їхнім забором, а та, нехтуючи паламаря, заявила, що такого злодія вона не боїться. У Душки Николаса на любовному фронті справи обстояли куди як краще. Зговорившись із Алисон, він взяв запас води і їжі на кілька днів і, замкнувшись у своїй кімнаті, нікуди не виходив. Через два дні все затурбувалися, куди ж пропав студент і чи не хворий він. Тесля наказав піти запитати його, але Миколі нікому не відкривав. Отут уже добрий тесля зовсім схвилювався, тому що сердечно любив Душку Николаса, і велів вибити двері. Він побачив сидячого на ліжку Николаcf, що, не рухаючись, пильно дивився в небо. Тесля став несамовито трясти його, щоб привести в почуття, тому що той відмовлявся від їжі й не промовив ні єдиного слова. Після такого струсу студент загробним голосом попросив залишити його наодинці з теслею. Коли все це виконали, Николаc нагнувся до вуха теслі й, взявши з його страшну клятву мовчати, повідав, що в понеділок (а була неділя) мир чекає страшний потоп, подібно тому, який був при Ное. Ведений Божественним Промислом, він, Миколі, одержав одкровення врятувати тільки трьох чоловік - Теслі Джона, його дружину Алисон і себе. У жаху тесля втратився на мить дарунка мовлення. Студент покарав йому купити три більші бочки або бадді й зміцнити їх на кроквах так, щоб, коли почнеться злива, зручно було спливти через заздалегідь приготовлений отвір у даху. Влізти в бочки треба було кожному окремо, щоб у таку страшну годину нікого не спокушав плотську спокусу. Наляканий до смерті тесля, послухавши студента й свято вірячи у свій порятунок, помчався закуповувати бадді і їжа для довгого плавання, не сказавши нікому ні слова
И от наступила фатальна ніч. Компанія тихенько забралася Е бочки, і тесля прийнявся ретельно молитися, як було велено, очікуючи страшної зливи, і незабаром заснув міцним сном. Тоді коханці безшумно спустилися, щоб провести залишок ночі Е
Збережи - » Джефри Чосер Збірник віршів і новел «Кентерберийские оповідання» . З'явився готовий твір.