Їй рано подобалися романи; Вони їй заміняли все; Вона влюблялася в обмани И Ричардсона й Руссо… А. Пушкін Прочитавши роман Пушкіна «Євгеній Онєгін», я дійсно одержав багато інформації про приватне життя дворян того часу. Причому в очі кинулася більша різниця між поводженням, устремліннями й побутом столичних і провінційних дворян. Провінційні дворяни були книголюби, особливо дівчини. Героїня роману у віршах Тетяна Ларіна з раннього років захоплювалася сентиментальними романами, які їй «заміняли всі», та й Онєгін, виявившись у селі, чимало часу проводить зачитанням

Провінціали насолоджуються поезією сільського народного життя. Тетяна захоплюється гаданнями. Словом, цілковите самовладання сильно прикрашає життя селян-поміщиків. Провінціали краще знали й почували народ, його проблеми й надії. На Онєгіна село вплинуло найкращим образом: він став зауважувати труднощі селян і почав уживати реформи, щоб полегшити їхнє життя: Ярем він панщини стародавньої Оброком легенею замінився

Великою популярністю й любов’ю користувалася серед провінційних дворян і народна пісня. Наприклад, «пісня дівчин». Справа в тому, що при зборі ягід дівчинам, за розпорядженням суворої поміщиці, заборонялося їх багато є, і, щоб дівчини не порушували наказ, їх змушували співати. Типовий представник столичного дворянства Онєгін у місті був «порядку ворог і марнотрат» і вуж, звичайно, не зауважував народні потреби, проводячи час у світські салонах

А зараз він: …сільський житель Заводів, вод, лісів земель Хазяїн повний… Життя поміщицьких сімей протікало в тиші й спокої. Із сусідами вони були як «добра сім’я». Могли й посміятися й позлословити, але це зовсім не те, що столичні інтриги. У сім’ях дворян «…

зберігали в житті мирної звички милої старовини». Дотримували традиційних народних святкових обрядів. На масниці в них млинці водилися

Любили пісні, хороводи. Ішли вони з життя тихо, без суєти. Мали скромні надгробья з настільки ж скромними написами: Смиренний грішник, Дмитро Ларін, Господній раб і бригадир, Під каменем цим вкушає мир. По надгробних написах можна судити, що селяни-поміщики не були людьми марнолюбними, хоча серед них було чимало гідних високих слів людей. Той же Дмитро Ларін, наприклад, мав за мужність Очаковскую медаль, але про це ми довідаємося тільки з вуст Ленского, якому Ларін у дитинстві давав нею пограти

Такий факт свідчить про високі духовні якості цього дворянина й моральній чистоті й скромності. Моральний початок особливо яскраво виявився в образі Тетяни Ларіній. Я б додав ще до її відмітної риси дивну тонкість і чуйність натури, який не знайдеш серед столичних дівчин. Отже, Онєгін, описавши чергове життєве коло, повний розчарувань і порожніх захоплень, знову зустрічає Тетяну й всю душу спрямовується до неї, зрозумівши й, нарешті, оцінивши