“Душу Печорина – не кам’янистий ґрунт” (по романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”)

“Добуток “Герой нашого часу” викликало серед сучасників великого поета й письменника безліч суперечливих думок, почуттів, серед яких роздратування й збурювання були далеко не виключенням. Однак “нема чого на дзеркало нарікати…” Печорин був породженням свого часу, він же став і його відбиттям. Важка реакція, що панувала в Росії після придушення повстання декабристів, не могла не віддрукуватися на нього характері

Епоха, що безжалісно душила все прогресивне, що не дає особистості права на розум, неординарність, людяність, не одну душу зуміла перетворити в “кам’янистий ґрунт, що не народить,”, на якій навіть найблагородніші й добрі зерна кращих людських почуттів і думок не могли дати гідного врожаю. Зіштовхуючись із Печориным, ми від нього ж самого довідаємося, що з дитинства його “душу зіпсована світлом”. Мир з коренем намагався вирвати всі кращі задатки і якості спочатку маленького хлопчика, а потім – юнака, але старанно й ретельно зрощував пороки. Так Печорин, не знайшовши своєї мети, не знайшовши гідного місця додатка

своїх “неосяжних” сил, перетворився в морального каліку. Ми не можемо не помітити, що герой роману на голову вище навколишніх його людей, що він розумний, утворений, талановитий, хоробрий, енергійний, але всі ці якості не приносять щастя й задоволення ні йому, ні люблячим його людям. Змушуючи інших страждати, Печорин, у першу чергу, страждає сам. Попусту розтрачуючи сили й час, Печорин не знаходить ні справи, здатного надовго захопити його, ні людей, які стали б йому по-справжньому близькі

Захоплюючи нас, з одного боку, спрагою життя, прагненням до кращого, умінням критично оцінювати свої вчинки, Печорин у той же час і відштовхує нас байдужістю до людей, своєю нездатністю до любові й дружби, егоїзмом. Однак ми бачимо, що “душу Печорина не кам’янистий ґрунт, але засохла від спеки полум’яного життя земля…” (В. Г. Бєлінський), адже, незважаючи на свої численні недоліки, Печорин насправді був краще, ніж намагався представити себе в очах навколишніх. Він “ховав кращі свої якості, боячись глузування, у глибині свого серця

Там вони й умерли”. Печорин – не жорстокий себелюб, не холодний цинік, а мисляча й страждаюча особистість, який властиві внутрішня боротьба, напружена copyright

Збережи - » “Душу Печорина – не кам’янистий ґрунт” (по романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”) . З'явився готовий твір.

“Душу Печорина – не кам’янистий ґрунт” (по романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.