Думка народна як основа художнього змісту роману-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир”

“Думка народна” як основа художнього змісту роману-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир” В 1869 році з-під пера Л. Н. Толстого вийшло один з геніальних добутків світової літератури – роман-епопея “Війна й мир”. За словами И. С. Тургенєва, “нічого кращого в нас ніколи не було написано ніким”. “Щоб добуток був гарним, треба любити в ньому головну, основну думку. В “Війні й світі” я любив думку народну, внаслідок війни 1812 року”, – говорив Лев Толстої. Головний герой роману – народ

Народ, кинутий у непотрібну й незрозумілу йому війну 1805 року, народ, що піднявся в 1812 році на захист Батьківщини й розгромив у визвольній війні величезну ворожу армію на чолі з непереможним доти полководцем. У романі більше ста масових сцен, у ньому діють понад двісті поіменно названих людей з народу, хоча значення образа народу визначається не кількістю масових сцен, а народною ідеєю. Найважливіші події роману оцінюються Толстим з народної точки зору. Народну оцінку війни 1805 року виражає письменник словами князя Андрія: “Отчого ми під Аустерлицем програли бій?..

Нам там нічого було битися: скоріше хотілося піти з поля бою”. Війна 1812 року не була схожа на інші війни. “Із часу пожежі Смоленська почалася війна, що не підходить ні під які колишні перекази”, – писав Толстой

Вітчизняна війна 1812 р. для Росії була справедливою, національно-визвольною війною. Наполеонівські полчища вступили в межі Росії й направилися до її центра – Москві. На боротьбу із загарбниками виступив весь народ. Прості російські люди – селяни Карпо й Улас, старостиха Василиса, купець Ферапонтов, дячок і багато хто інші – вороже зустрічають наполеонівську армію, роблять їй опір. Почуття любові до Батьківщини охопило всі шари населення

Толстой говорить, що “для російських людей не могло бути питання, добре або погано буде під керуванням французів”. Їдуть із Москви Ростови, віддавши підведення пораненим і залишивши напризволяще свій будинок; залишає рідне гніздо Богучарово князівна Марья Волконська. Переодягнений у просте плаття граф Пьер Безухов озброюється й залишається в Москві, маючи намір убити Наполеона

Але огидні окремі представники чиновно-арис-тократического суспільства, які в дні всенародного нещастя діяли в егоїстичних, корисливих цілях. Ворог уже був у Москві, а придворне петербурзьке життя йшло по-старому: “Ті ж були виходи, бали, той же французький театр, ті ж інтереси служби й інтриги”. Патріотизм московських аристократів полягав у тім, що вони замість французьких блюд їли росіяни щи, а за французькі слова призначали штраф. Гнівно викриває Толстой московського генерал-губернатора й головнокомандуючого Московським гарнізоном графа Ростопчина, через свою зарозумілість і боягузтво не зуміло організувати поповнення для героїчно, що боролася армії, Кутузова. Зі збурюванням розповідає письменник про кар’єристів – іноземних генералах типу Вольцогена.

Вони віддали Наполеонові всю Європу й “приїхали нас учити – славні вчителі!” Серед штабістів Толстої виділяє групу людей, що бажають тільки одного: “…найбільших для себе вигід і задоволень…

Трутневое населення армії”. До числа таких людей ставляться Несвицкий, Друбецкой, Берг, Жерков і інші. З великою симпатією ставився Толстой до народу, що зіграв головну й вирішальну роль у війні проти французьких завойовників. Патріотичні почуття, що охопили росіян, породили масовий героїзм захисників Батьківщини

Розповідаючи про бої під Смоленськом, Андрій Болконский справедливо помітив, що росіяни солдати “у перший раз билися там за Російську землю”, що у військах був такий дух, якого ніколи він (Болконский) не бачив, що росіяни воїни “два дні сряду відбивали французів і що цей успіх удесятерив наші сили”. Ще більш повно “думка народна” відчувається в тих гла-вах роману, де зображуються герої, близькі до народу або прагнучі зрозуміти його: Тушин і Тимохін, Наташа й князівна Марья, Пьер і князь Андрій – всі ті, кого можна назвати “росіянами душею”. Людиною, що втілила в собі дух народу, Толстой изоб-ражает Кутузова. Кутузов – справді народний полководець. Таким, ви-ражающим потреби, думки й почуття солдатів, він виступає час огляду під Браунау й під час Аустерлицкого бою, і особливо під час Вітчизняної війни 1812 року

“Кутузов, – пише Толстой, – всім російською істотою своїм знав і почував те, що почував кожний російський солдат”. Кутузов для Росії – своя, рідна людина. Під час війни 1812 року всі його зусилля спрямовані однієї copyright

Збережи - » Думка народна як основа художнього змісту роману-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир” . З'явився готовий твір.

Думка народна як основа художнього змісту роману-епопеї Л. Н. Толстого “Війна й мир”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.