“Другий Чадаев, мій Євгеній…” Євгеній Онєгін. Кращі роки життя ( 1823-1831) А. С. Пушкін віддав створенню віршованого роману “Євгеній Онєгін”, вклавши в нього “плоди розуму холодних спостережень і серця сумних замет”. У цьому добутку перед нами стали дворяни пушкінської епохи. Автор давно вже хотів створити типовий образ молодого дворянина-інтелігента, волелюбно настроєного, котрий критично ставився до світського життя, однак не був членом таємних суспільств

Чому головним героєм роману став дворянин? Саме в той час середнє дворянство перебувало на вершині свого розвитку, було тим суспільним шаром, у якому виразився “прогрес російського суспільства”. З головним героєм роману Євгенієм Онєгіним ми знайомимося вже в першому розділі, і автор представляє його по-різному: “спадкоємець всіх своїх рідних”, “добрий мій приятель”, “другий Чадаев”. Герой “народився на брегах Неви”, його виховання й утворення в дитинстві й замолоду типові для дворян того часу: Він по-французькому зовсім Міг висловлюватися й писав; Легко мазурку танцював И кланявся невимушено… Онєгін “спадкоємець всіх своїх рідних” (хоча батько його розорився), тому йому доступні всі задоволення світського життя Петербурга

Одягнений “по останній моді”, він проводить час на балах і в модних салонах, відвідує театр і кращі ресторани. На початку світського життя Євгеній поводиться за правилами, тому “світло вирішило, що він розумний і дуже милий”. Але Онєгін не просто “молодий джиґун”. Не випадково А. С. Пушкін порівнює його із Чаадаєвим, якого багато хто вважали прототипом головного героя

Чаадаєв був людиною незвичайним, вона був відомий своєю волелюбністю й незалежністю суджень, чесністю, витонченим аристократизмом і франтівством в одязі. Саме те, що Пушкін називає Онєгіна петербурзьким денді, створює довкола нього ореол винятковості й загадковості. Дендизм відрізняється естетизмом життєвого стилю у всім від одягу до “блиску розуму”, він припускає культ власної індивідуальності

Євгеній Онєгін так само, як Чаадаєв, виділяється незалежністю. Оппози-Ционность такого поводження, байдужість до чинів і службової кар’єри, культ ледарства, витонченої насолоди й особистої незалежності, політичне вільнодумство утворять єдиний комплекс, характерний для покоління 1820-ых років і відбитий в образі Євгенія Онєгіна. Так само, як Чаадаєв, Онєгін зрозумів і оцінив світло: …рано почуття в ньому охолонули; Йому знудив світла шум… Образ “світського лева”, далекого від ідеалів Пушкіна, виростає в серйозну особистість, гідну стать copyright