Драматичні письменники Іспанії

У нашому огляді займуть належне місце між видатними особами своєї епохи драматичний письменник Рубай, юрисконсульт Пачеко, поет Вентура де-ля Вега, публіцисти Донозо Кортес, Фермин Кавальеро й багато хто інших. Якщо не достоїнством добутків, то вже однією своєю чисельністю вони можуть довести, що рух 1830 р. не залишилося марним, що воно збудило розумову діяльність у суспільстві й залучило до участі в літературі не одні тільки вищі класи, що вважали її доти своїм винятковим надбанням

Безсумнівно, що кожний з нових благодійних елементів у житті іспанських націй є прямим наслідком торжества ея революції. Однак, не будемо занадто захоплюватися. У літературному русі цієї епохи ми повинні відзначити одну дуже сумну сторону, що усвідомлює нам наступна витримка зі спостережень Месонеро Романоса:

“Звільнення думки, підйом всіх життєвих сил і енергії, що завжди проявляється в епохи політичних смут і боротьби, сліпучий блиск нових ідей і викликані ними такі ж блискучі надії, все це зробило в нашому молодому поколінні якесь пропасне прагнення до діяльності, a разом з тим і до популярності всякого роду, політичної, літературної, артистичної…

“На жаль, ці чисті, безкорисливі пориви виявилися недовговічними: цілком законна спрага літературної слави незабаром звернулася y наших письменників у просте честолюбство, у прагнення до матеріальних благ, до високого положення на ієрархічній градації; уряд же спритно скористався цією слабістю: за допомогою посиленого заохочення, нагород і почесних призначень при посольствах так міністерствах, воно заглушило в багатьох поетах всі колишні ідеальні почуття й змусило їх служити своїм цілям. Але що ще гірше, ці блискучі перспективи й відкриття всіляких кар’єр породили не мало бездарних письменників, яким потрібні були вже не лаври, a лише службові посади з високим окладом так відмінності у вигляді орденів. І всього цього вони легко домагалися лестощами в поганих віршах і прозі, усякого роду лакейством у літературній формі

Царювання Ізабелли II ознаменовується сильним проявом некатолицької реакції. -Інший суспільний напрямок у період 18541856 р. Раптовий розвиток промисловості. Занепад духу в країні після 1865 р. Революція 1868 р. Зміна в понятті o протестантських догматах. Відчутна потреба Іспанії у своєму Вольтерові. Три категорії письменників: неокатолики, доктринери, демократи-республіканці

Після відзначеного нами літературного руху, Іспанія вже значно виділяється з розряду тих країн, де панує від століття безпросвітний морок неуцтва й фанатизму

Якщо й у цей період, тобто від 1843 року й в усі час царювання Ізабелли II, їй далеко ще до Франції, Англії, Німеччини з їхнім безперервним рухом уперед, те, принаймні вона пробудилася від свого колишнього свинцевого сну

Моральні сили її усе ще не зміцніли, не було достатнього запасу ні розумових, ні матеріальних засобів, і в загальному неуцтво не переставало тяжіти над нею; але перед її очами, що напіввідкрилися, тепер уже ясно позначалися нові, великі обрії

На самому початку царювання Ізабелли, коли королева була ще занадто молода, щоб мати свою власну волю, її престол оточували кращі люди, майже усе більш-менш дієприкметникові до літературної республіки. Вони^-те ліберальним прагненням і зобов’язана Іспанія своїм новим уставом університетського викладання, цією важливою реформою, що відбулася в 1845 році, при особистій участі Пидаля й драматичного письменника Хиля-и-Сарате.

У той час навіть і помірні, що давно збудили невдоволення суспільства, намагалися вселити йому довіра й удержати за собою влада шляхом необхідних реформ. На жаль, цей плідний настрій в урядовій: партії тривало недовго: незабаром у середовищі її з’явилася ворожнеча, дух клерикальної реакції, за назвою неокатолицизма, обуял вищі класи суспільства, проникнув у палац і направив свої сили до приборкання й придушення всіх кращих поривів нації, стремившейся до більше світлого майбутнього

Цей новий маневр римської церкви, хоча вся новизна його полягала тільки в перебільшенні деяких догматів, і без того противоречивших здоровому глузду, особливо успішно досягає своїх цілей у період від 1846 по 1854 рік, тобто саме в той час, коли країна тільки що починала випробовувати на собі благодійний вплив того нравственнаго протверезіння, що повело до продажу монастирських имуществ, до волі печатки, до поширення в суспільстві нових ідей, до напливу іноземних капіталів, застосуванню великих наукових відкриттів, винаходів промисловості й проч. Злобливий елемент виявляється навіть і в тій самій ліберальній партії, що так ретельно сприяла пробудженню Іспанії й пристрою її конституційного режиму; у мадридському палаці воскресает. клерикальний дух, від якого нації сподівалася звільнитися назавжди з видаленням Дон Карлоса, і поява таких проповідників, як батько Кларет, фанатиков-иллюминатов, як сестра Патроциния, нагадує самі гірші часи Карла II. Правда, всі ці поборники мороку не мають особливу силу, не панують, як колись, але вони проникають усюди й намагаються возжечь у нижчих класах ще не зовсім згаслий фанатизм

Раптовий спалах невдоволення в одній частині іспанської армії знову як би протвережує всі нації, так що в 1854 році їй уже вдається звільнитися від багатьох зол, що загрожували серйозною небезпекою. Спочатку все дає підстава припускати, що, під керівництвом таких вождів, як Эспартеро й О’доннель, вона зцілиться й від свого неокатолицизма; однак, недолік єдності в передових діячах залишає неї на колишньому шляху; члени ліберального сполучника, прогресисти й демократи, внаслідок повної розбіжності між собою, не сходилися у встановленні твердих державних початків, і нарешті, у виді такого безладдя, О’доннель порахував за краще домовитися із залишком колишньої партії помірних. В 1856 році він відновив при їхньому сприянні повновладдя королеви, з яким мається на увазі умовою, що напрямок всіх політичних справ буде доручене йому

Так це й було, принаймні, доти, поки ще королівська влада мала потребу в міцній опорі; але як тільки минула перша хвилина страху, стало помітно тяжіння до інших порядків і принципів. Помірної партії незабаром був повернуто її колишній переважний вплив, але й отут із самого початку був таємний намір замінити її з першою ж нагодою представниками некатолицької реакції. У продовження дванадцяти років, від 1856 до 1868 року, ця система хитання зі сторони убік залишається характерною рисою іспанської політики й, зрозуміло, впливає на весь хід суспільних справ. Коли y влади перебуває О’доннель, підтримуваний ліберальним сполучником, сучасні ідеї випливають назовні й прищеплюються до життя народу; але як тільки кермо влади попадають у руки помірної партії, усе змінюється разом: неокатолическая реакція піднімає голову й тріумфує; письменники, отрекшиеся від прогресу, що ратують за переваги старої віри й розумової тьми, одержують щедрі нагороди, інтрига знову набирає чинності при дворі й всій країні віддається деспотичної влади марновірного духівництва

Положення речей ускладнюється ще з іншої сторони крайньою розбещеністю палацових вдач, що представляють народу саме скандальне видовище, з іншого боку – надмірним розвитком промислово-спекулятивних підприємств, вони захоплюють всю країну в період від 1856 до 1865 року, безупинно викликаючи всі нові й нові акціонерні компанії із усілякими цілями, проведення залізниць, експлуатації копей, пристрою газових заводів, різних фабрик і проч. Тоді мільйони так і дзенькали на словах, здавалося, Іспанія разом повинна була досягти процвітання у всіх галузях своєї діяльності на ряді з Англією й Францією, але все це було примарно, і нації незабаром довелося пробудитися від райдужних мрій: тому що більшість її суспільств не мало ніяких міцних основ, і афера була їхнім єдиним двигуном, то вони й звалилися при першій же серйозній кризі. Віддалений гуркіт гармат при Садовій видалив з півострова іноземні капітали, розбив усе занадто поспіши викохані надії й повернув іспанців до дійсності, тобто до їхньої колишньої вбогості. Розчаровані у своїх мріяннях розбагатіти за допомогою кредиту, вони знову віддаються стародавньої пристрасті до пригод і зачитуються романами Фернандес-и-Гонзалеса.

Це було прелюдією до нової революції, і вона дійсно вибухнула в 1868 р., але передчасно, перш, ніж республіканська партія встигла зібрати всі свої сили й організуватися як треба, щоб прийняти спадщину конституційної монархії

Pages: 1 2

Збережи - » Драматичні письменники Іспанії . З'явився готовий твір.

Драматичні письменники Іспанії





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.