В. Сосюра народився на станції Дебальцеве в Донецькій області в багатодітній сім’ї. Брав участь у громадянській війні на стороні різних політичних сил (УНР, більшовиків). З 1921 р. живе в Харкові, уливається в бурхливе літературне життя. Учиться на робітфаку Харківського інституту народного утворення. В 30-і роки, чудом уник репресій, початків писати декларативну лірику, що прославляла вождів СРСР. Творчість поета відродилося в роки Другої світової війни. За вірш «Любите Україну» випробував переслідування, інспірованих кремлівською верхівкою

Поет-лірик. Був надзвичайно популярним серед молоді 30- х років, читача залучають щирість і емоційність ліричних поэзий Сосюри. Автор багатьох книжок віршів: «1871 рік» (1923), «Сьогодні» (1925), «Коли зацвітуть акації» (1928), «Серце» (1931), «Солов’їні далечіні» (1957), «Ластівки на сонце» (1960), «Осінні мелодії» (1964) і ін., автобіографічного роману «Третя рота». Наприкінці Великої Вітчизняної війни В. Сосюра написав вірш «Любите Україну». Стих згодом увійшов у збірник «Щоб сади шуміли». Головним чином через опис пейзажних малюнків рідного краю автор вірша натхненно прославляє свою більшу любов до Батьківщини. Він відтворить образ «вишневої» , зображує красу її природи, переможну історію, волелюбний народ з багатою культурою й солов’їною мовою. У цьому вірші вилилися думки й почуття, які наповнюють серце кожної людини, у ньому просто й задушевно передане те, що ми не раз відчуваємо, і не завжди можемо сказати своїми словами

Поет саме тому поет, що німа мова душі, його мелодію може перетворити в мелодію мови. От чому такі зворушливі, хвилюючі, такі близькі для кожного з нас рядка вірша «Любите Україну»:

• Любите Україну всім серцем своїм
• И всіма своїми справами!..
• Для нас вона у світі єдина, одна

У цих словах чутний відгомін Шевченківського «Немає у світі , немає другого Дніпра», але звучать вони по-новому, свіжо й по-своєму поетично. Це не просте повторення слів великого Кобзаря, це нове поетичне відкриття, лаконічне й разом з тим виразний опис нашої дійсності, що зримо виникає із чудових пейзажних замальовок, створених поетом сміло й оригінально. Не слід забувати, що стих був написаний в 1944 році, коли в жорстоких боях українська земля була звільнена від фашистських загарбників, коли усьому світу стало відомо, що Країна непереможна, а її народ - безсмертний

Жагуча пристрасть і задушевний ліризм злилися в єдину мелодію. Зірки й электроогни, удари серця й зойки гудків, пурпурові хмари й грім канонад - це художні деталі поетичного образа нашої . Саме цей образ матері-вітчизни надихнув бійців на подвиги, вів до перемоги. Лише більша любов до своєї землі дала їм силу не тільки звільнити окуповану німецько-фашистськими загарбниками територію нашої країни, а й принести звільнення й щастя нового життя

«Не можна любити народів інших, коли ти не любиш Україну!» — говорить поет, і в цих словах розкривається вся суть теперішнього патріотизму. В 1948 році збірник «Щоб сади шуміли» була відзначена Державної премії першого ступеня. У січні 1948 року вся громадськість поздоровляє поета з п’ятдесятиліттям його народження, а на груди в нього з’являється найвища урядова нагорода — орден Леніна. У вітанні Президії Сполучника письменників відзначалося, що ім’я Сосюри невід’ємно від історії розвитку української літератури, він виступав як поет-патріот, як поет гострої сучасної теми. Це була висока й справедлива оцінка поетичної творчості Володимира Сосюри. Вустами широких читацьких кіл проговорювало це вітання й піднімало в збудженій душі поета нові сили на подальші творчі здійснення

Але виявилися такі «критики», які в патріотичному вірші «Любите Україну», написаному ще в 1944 році й не раз друкованому й передрукованому, поміщеному навіть у книгу, що відзначена премією, побачили недоліки. Вони висували обвинувачення поетові в тім, що нібито в його поезії немає образа сучасної . Проте, кожному читачеві цілком зрозуміло, що поет прославляє сучасну Україну, тому що іншої у світі немає. І справді, що було недоречно в цих повних любові й щирості рядках?

• Любите Україну в сні й наяву,
• вишневу свою Україну, красу її, вічно,
• жива й нову, і мова її солов’їний

Але «критики» неправильно тлумачили зміст вірша, позбавляли поета права висловлювати своє національне почуття. Стих був заборонений для читачів, автор відданий нещадній критиці й осуду за нібито «буржуазний націоналізм». Сосюра мужньо, хоча й болісно, витримав несправедливу критику, що підточила його здоров’я, і далі продовжував писати для народу