Ми живемо під час відродження незалежності нашої країни, відродження її звичаїв, традицій, культури. Від кожного з нас залежить майбутнє України. Як наші далекі предки, ми повинні турбуватися, щоб українська мова, українське слово чули не тільки ми, але й в усьому світі. Тому що у світі завжди поважали й будуть поважати людей, які піклуються про свою національну культуру, про інтереси своєї держави. Тому що хто ж, як не ми, українці, буде турбуватися про розвиток нашої мови, літератури, театру, науки. Тому що поки є мова - є народ. Ця думка видатного народного письменника, фольклориста, історика, філософа й суспільного діяча Михайла Драгоманова й понині актуальна. І сьогодні коштує перед нами завдання створити умови для розвитку особистості, відтворення її духовного, інтелектуального потенціалу, виходу вітчизняної науки, техніки й культури на світовий рівень і становлення державності.

На жаль, у нашій країні є люди, які вважають, що загальнолюдські цінності повинні домінувати над національними, або розглядають їх не в єдності. Тому в нашому суспільстві панує думка про необов’язковість знання народної мови, його розвитку, а це приводить до національного занепаду. Соромно, але й на початку XXI сторіччя ми говоримо про відродження традицій, культури народного народу, у якого за плечима тисячолітня історія.