Питання про долі російського селянства особливо гостро хвилював російську інтелігенцію на рубежі XIX - XX століть. Реформа тільки збільшила й без того важке положення селян Росії. Мого улюбленого письменника И. А. Буніна не могло залишити байдужим таке положення трудівників, що годують батьківщину хлібом. Я вважаю, що з тої пори, як за зображення селянського життя серйозно узялися такі письменники, як Бунін, різко змінився в суспільстві сам погляд на селянина: від трохи ідеалізованого “мужичка” література пішла по напрямку глибокого збагнення особистості трудівника села. Тим більше він і сам, селянин, був досить складною й багатогранною особистістю. Вижити в нелюдських умовах дурні й безтурботні люди просто б не змогли

Дитинство Буніна пройшло в Орловській губернії. Він добре знав і розумів селянське життя, спостерігав її із самого дитинства. І перше його оповідання “Танька” був навіяний цими враженнями. Але, звичайно, самим значним твором Буніна на цю тему з’явилися його знамениті “Антоновські яблука”. Зіставляючи в оповіданні “старе” і “нове”, письменник віддає перевагу