“Євгеній Онєгін” - це добуток, у якому “відбилося століття”. Хворобою століття, хворобою “зайвих людей” була “російська нудьга”. Дослідженню цього явища й присвятив Пушкін свій роман. Головний герой роману, володіючи богатым духовним і інтелектуальним потенціалом, не може знайти застосування своїм здатностям у суспільстві, у якому він живе. У романі Пушкін порушує питання: чому так відбулося? Для відповіді на нього поет досліджує й особистість Онєгіна - молодого дворянина 10-х - початку 20-х років XIX століття, і середовище, що його сформувала

Тому в романі так докладно розповідається про виховання й утворення Онєгіна. Виховання його поверхово й безплідно, позбавлено національних основ. У першому розділі поет детально описує времяпрепровождение Онєгіна, його кабінет, навіть його обід. Ми бачимо молодого дворянина, “забав і розкоші дитя”. Життя петербурзького світла “одноманітна й строката”, порожня й штучна

Онєгін, будучи людиною досить розумним і критично настроєним, здатним судити себе й світло, розчарувався у світській суєті, їм опанувала “російська нудьга”. Таке критичне відношення до дійсності ставить Онєгіна вище більшості людей його кола. Але Пушкін не приймає його песимізму й “похмурості”. Прагнення до волі (особиста й суспільної), творчість, любов могли б бути доступні Онєгіну, але заглушені в ньому середовищем, вихованням, суспільством

Зовнішні обставини - смерть дядька, необхідність вступати в права спадщини - дають можливість Онєгіну перемінити звичну обстановку. Два дні йому здавалися нові. Відокремлені copyright