На літні канікули я поїхав до бабусі в село. Незадовго до мого приїзду в бабусиної корови Світанку народилося маленьке теля - бичок. Він був толстенький, чорненький, з більшою білою плямою на чолі. Я назвав його Ведмедиком. Теля росло швидко, був рухливий. Коли я брався за маленькі роги бичка, він упирався й буцав мене. Якось увечері череда корів верталося додому. Хвіртка була відкрита, і Ведмедик вибіг на дорогу. Спереду йшов великий бик. Помітивши теляти, воно сердито кинувся на нього. Ударом рогів він звалив Ведмедика.

Той упав на землю і жалібно застогнав. Побачивши це, я швидко побіг за допомогою. Коли ми з дідусем вибігли на дорогу, то побачили Світанок, що з жалістю облизувала свого теляти. Ведмедик не міг сам устати. Тоді дідусь взяв його на руки й поніс додому. У теляти була поламана нога, а з великої рани в боці текла кров. Ми промили рану й перев’язали її. А на поламану ногу наклали шину й туго забинтували. У цьому дуже допомогла нам моя мама-медсестра. Щодня ми акуратно обробляли рану ліками й перев’язували її. Я приносив теляті конюшина й інші трави, підгодовував молоком. Ведмедик швидко видужав. Шину ми зняли, рану вилікували, і теля стало знову веселим і життєрадісним.