За горами горя сонячний край непочатий За голод, за мору море крок мільйонний друкуй! В. Маяковський Говорячи про свою творчість, Володимир Володимирович Маяковський підкреслював, що він ретельно працює зі словом, не дозволяє собі недбалості в написанні віршів. Сам час сформував поета-трибуна, жагучого борця за краще майбутнє. Уже з перших кроків у поезії Маяковський знав, що його добутку не простий продовження класичних традицій, а нове слово, що у переломну епоху повинне й зазвучати по-новому. Вірші Маяковського - це своєрідні маніфести, монологи поета “про час і про себе”. Вірш “Лівий марш” дуже характерне для Володимира Володимировича

У ньому поет відбив свій погляд на історію, на швидко мінливі умови життя, того лексика й внутрішній ритм вірша надзвичайно динамічні. Автор сполучить літературну лексику з розмовної, що дозволяє йому бути близькому й зрозумілим широкому колу читачів. З перших же рядків вірша поет задає високий темп, підкреслюючи напруженість і відповідальність історичного моменту. Розвертайтеся в марще! Словесної не місце кляузі. Тихіше, оратори! Ваше слово, товариш маузер. Безкомпромісність політичної боротьби Маяковський юдчеркивает категоричними випадами, часом эпатируя своїх слухачів і опонентів

Досить жити законом, даним Адамом і Евой. Шкапу історію заженемо. Лівої! Лівої! Лівої! В. В. Маяковський прекрасно знав силу слова, його вплив на слухачів. Звідси стислість, виразність і образність його віршів. Багатослівності зараз не місце. Треба бути зрозумілим широкому колу слухачів і читачів, щоб вести їх за собою, організувати на “бій і на працю”.

Головна ідея вірша - надихнути матросів, що йдуть на захист революції, вселити їм віру в необхідність їхньої боротьби й у неминучість перемоги. Поет не приховує, що цей бій буде важк і кровопролитним, але вірить, що Росія вистоїть у цій нелегкій боротьбі. Нехай бандою оточать найнятої, Сталевий виливають леевой,Росії не бути під Антантою. ,Лівої! Лівої! Лівої! А потім від конкретного випадку поет переходить до широкого узагальнення, призиваючи пролетаріат усього миру до об’єднання. чиОко померкне орлий? У старе ль станемо витріщатися? Кріплення в миру на горлі пролетаріату пальці! Вірш читається на одному подиху, рима його підпорядкована ритму матросів, що марширують, захисників революції, яких поет напутствует у рішучий копіювання заборонений © 2005 бій. Вони гранично зібрані й готові до боротьби, і так само почуває себе Маяковський, органічно зв’язаний зі своїм народом

У єдиному пориві, допомагаючи борцям революції, він вселяє в них упевненість, підтримує відстаючих і збилися із кроку. Грудьми вперед браво! Прапорами небо оклеивай! Хто там крокує правої? Лівої! Лівої! Лівої!