Статті 128, 130 і 143 Цивільного кодексу визнають вексель цінним папером і майном. Кодекс не роз’ясняє, який саме вексель може бути визнаний майном. Якщо положення цих статей розглядати в контексті зі ст. 166-181 ГК, то фальшиві недійсні (у тому числі й незначні), неакцептовані перекладні, більшість із неоплачених у строк векселів (з одночасним пропуском строку давнини) не можуть бути визнані майном

Крім того, зміст векселя треба осмислити з іншого погляду. Якщо вексель є майном, то останнє не може виникнути з нічого й зникнути безповоротно. Виходячи із цього, вексель не може бути самостійним майном, це лише тимчасовий еквівалент майна. Товарний вексель для постачальника буде одним з видів права вимоги за відвантажений товар, тобто дебіторською заборгованістю, забезпеченої векселем, одночасно виконуючу функцію наданого кредиту. У той же час право вимоги, що випливає з договору купівлі-продажу, у якому передбачена оплата рахунку після відвантаження й переходу права власності до покупця, так само виконує функцію товарного кредиту. Сам товарний вексель (право вимоги) від звичайного права вимоги відрізняється лише більше високим ступенем ліквідності, тому що право вимоги, забезпечене векселем, теоретично простіше продати, використовувати як стан, урахувати в банку. Після одержання товарного векселя саме право вимоги, що випливає з договору купівлі-продажу, нікуди не зникає , але може втратити форму векселя, якщо цей вексель переданий іншому векселедержателеві після витікання строків оплати або пред’явлення протесту

Приміром, підприємство А випустило й відвантажило товар вартістю 500 млрд. рублів підприємству Б, а останнє відвантажило підприємству А інший товар (за іншим договором) на 500 млрд. рублів. Два підприємства мають майно на 1000 млрд. рублів. Чи може виникнути майно нізвідки? Немає. Справа в тому, що до кожного підприємства пред’явлена зустрічна вимога на рівні суми, ці зустрічні вимоги повністю знищують попередні. З обліком наведеного раніше аналізу необхідно зробити висновок, що дебіторська заборгованість (право вимоги ) може значитися на балансі постачальника як еквівалент майна (відвантаженого товару), а в покупця його майно, відбите в активі балансу, зменшується на суму кредиторської заборгованості (на суму права вимоги постачальника).

Якщо згадані підприємства вручили один одному товарні векселі ціною по 500 млрд. рублів, нове майно в них не виникає, тому що йому нівідкіля з’явитися. Лише право вимоги, відбите в бухгалтерському обліку у вигляді дебіторської заборгованості, змінює свою якість, тобто воно забезпечується векселем, а сам вексель (документ) формально зізнається правом вимоги, хоча за ним ховається реальне право вимога, що випливає з договору купівлі-продажу. Якщо приміром, підприємство А використовувало вексель підприємства Б для розрахунків з підприємством В, а підприємство В пред’явило його до оплати підприємству Б, то в підприємства Б еквівалент майна (товару) у вигляді права вимоги перетворюється ( не зникає) у майно, отримане від підприємства В. Аналогічні зміни відбуваються й в інших учасників товарно-грошових відносин з використанням векселів

Видимо, реальним майном може бути фінансовий вексель, за який сплачені або будуть сплачені найближчим часом гроші, а також товарний вексель по якому наступив строк платежу, або який використаний для розрахунків з постачальниками, або врахований у банку. До настання згаданих моментів вручення товарного векселя не збільшує майно, а отже такі векселі не можуть уважатися майном

4.2.1 Вексельне покриття

Одна з мало досліджених сторін вексельного звертання - проблема існування спеціального забезпечення, покриття заборгованості, оформленої векселем. Покриття часто йменують словом «провизо» ( від латинського proviso - запас). Особливість цінного папера як об’єкта цивільних прав - її двоїста сутність

В - перших, цінний папір - це документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов’язкових реквізитів майнові права, здійснення або передача яких можливо тільки при його пред’явленні ( п.1 ст.142 ГК РФ)

По-друге, цінний папір, будучи різновидом об’єктів цивільних прав, попадає в категорію майна й може виступати самостійним об’єктом цивільно-правових договорів про відчуження, а також мати реальну ринкову ціну

Тим часом «щиру цінність» цінного папера багато в чому визначають ті майнові блага, якими вона забезпечена. У цьому випадку мова йде про «матеріальні цінності, наявність яких у зобов’язаного по папері особи гарантує її власникові одержання доходу або відшкодування вартості». Причому наявність майнового покриття номінальної вартості цінного папера може бути як реальним так і формальним. І в тім і в іншому випадку цінний папір уважається забезпеченої, що, у свою чергу, позитивно позначається на її привабливості для інвесторів

Теорія вексельного провизо

Теорія вексельного права містить різні точки зору по питанню про доцільність і правомірність існування провизо для векселів

Вексель належить до розряду ордерних паперів, характеризуемих властивістю підвищеної оборотоздатності, що прямо залежить від наявності солідарно зобов’язаних осіб по зобов’язанню, оформленому векселем. Зазначений принцип сформульований у п. 3ст.146 ГК, відповідно до якого індосант несе відповідальність не тільки за існування права, але й за його здійснення. Незважаючи на множинність суб’єктів, до яких векселедержатель вправі висунути вимогу про погашення векселя, питання про провизо такий вексель існує самостійно.

Векселедержатель, приймаючи зазначений фінансовий документ, бажає, щоб платіж за векселем складався в строк і в повному обсязі. Основною гарантією виконання вексельного зобов’язання для першого векселедержателя перекладного векселя служить наявність акцепту трасата - майбутнього платника за векселем. У багатьох випадках для підвищення оборотоздатності перекладних векселів і залучення до них інтересу з боку інших господарюючих суб’єктів трасати самостійно акцептують векселі перед тим, як видати їх першим власникам

Проте, у період між моментом одержання акцепту й моментом одержання платежу за векселем векселедержатель перебуває в стані очікування. Причому таке очікування може виявитися серйозним випробуванням у тому випадку, коли за зазначений проміжок часу фінансовий стан платника за векселем різко погіршується й загрожує перерости в повну неспроможність

Загострює ситуацію те факт, що виданий акцепт перешкоджає векселедержателеві звернути своє стягнення за векселем до інших зобов’язаних осіб до моменту настання строків платежу й учинения протесту в неплатежі. Отже, власник акцептованого векселя також зацікавлений у наявності забезпечення платежу по ньому

Досліджуючи природу вексельного покриття, Н. Розенфельд-Фрейберг пропонував по даному предметі розглядати два питання

1. На якій підставі платник виконує доручення векселедетеля про учинении задоволення пред’явникові тратти й чи зобов’язаний він до такого виконання?

2. Які засоби трасат може надати в розпорядження платника для покриття покладеного на нього платежу?

Російський Устав про векселі 1902 року надавав великого значення провізії. Воно виражалося в тім, що у випадку неплатежу з боку трасата при звертанні векселя на самого векселедавця він піддавався найсуворішої відповідальності, якщо не було провізії, тобто якщо векселедавець не подбав про еквівалент платникові. У самому векселі не робилося вказівки на провізію: звичайно із цією метою трасант висилав трасату повідомний лист ( aviso ), а у векселі тільки згадувалося онем.

Варто погодитися з точкою зору Д.И.Мейера про те, що повідомний лист несуттєво для угоди перекладного векселя, тому що в тексті виражалося, що буде посланий повідомний чи лист ні. Так само й саме згадування про повідомний лист - несуттєва приналежність акту перекладного векселя: «вексельне право зберігається за перекладним векселем, хоча б у ньому й не було згадано про повідомний лист».

Питанням класифікації видів і способів провизования векселів приділяли увагу відомі російські цивілісти, зокрема С.М.Барац, П.П.Цитович, Д.И.Майер і інші

Pages: 1 2

Збережи - » ДЕЯКІ КОЛЛИЗИОННиЕ ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ПРАВА . З'явився готовий твір.