Прапор як спосіб сигналізації відомий з античних часів. Перші давньоруські прапори були дуже простими: довгі жердини, угорі яких прикріплювалися гілки дерев, пучки трав, кінські хвости. Після введення християнства прапори освячувалися образом життєдайного Христа, що було перейнято в греків. Значення їх як святині зростає - жодне військо без прапора не відправлялося в похід і не вступало в бій. На зміну язичеським символам - древу життя, фантастичною твариною - приходять нові: зображення Христа Рятівника, Георгія Переможця, Миколи Чудотворця

З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорізького всі частіше виготовлялися із блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили хрести, зброя, сонце, місяць, зірки, лики святих

Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори підходять найбільше: чисте небо й пшеничне поле, золотаве степ, сині ріки й гори. Синьо-жовте колірне сполучення - одне із самих давніх серед сучасних національних прапорів. Відбувається воно від герба Галицько-Волинського князівства, землі якого в XII столітті літописці називали Україною. У другій половині XIII століття герб князівства являв собою фігуру золотого лева на синім тлі, звідки й пішов звичай поєднувати ці кольори на українські державні символах

22 березня 1918 року Центральна Рада України прийняла державний прапор УНР - жовто-синє полотнище. Таке розташування квітів було прийнято на настійну вимогу М. Грушевського. 2 травня 1918 року, розігнавши ЦР, до влади прийшов уряд гетьмана П. Скоропад-Ского. При ньому був змінений порядок смуг на державному прапорі: угорі стали поміщати синю

20 стаття Конституції України, прийнятої на п’ятої сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, говорить, що Державний Прапор України - прапор їх двох рівнозначних горизонтальних смуг синьої й жовтої квіток. Державний Гімн України - національний гімн на музику Вербицкого зі словами, затвердженими Законом