Ідеї, покладені в основу Американської декларації, прийшли переважно зі Старого світла. Цілком природно, що війна визвольних революцій, почата у Франції, несла ті ж ідеї, які були й у Новому світлі

Декларація була прийнята 4 липня 1776 року другим Континентальним конгресом у період Війни за незалежність у Північній Америці. Її автором є Томас Джефферсон.

“Всі люди рівні від народження, - проголошує Декларація, - вони наділені Творцем певними невід’ємними правами; серед них право на життя, на волю, на особисте щастя”. Тільки для огородження цих і інших прав засновується держава. Як тільки державна влада перестає служити цим цілям вона перестає бути легитивной.

Декларація 1776 року підтверджує вірність принципам рівності й волі, наявність у кожної людини невідчужуваних прав, що включають право на життя, волю й прагнення ксчастью.

Для забезпечення цих прав, - говориться в Декларації, - засновані серед людей уряду, що запозичать свою справедливу владу зі згоди керованих”. Установа нової об’єднаної влади викликало й установлення гарантій проти її можливого зазіхання на волю. Відповідно в декларації проголошується, що, якщо влада, заснована для захисту прав, стає на шляху їхнього попрання, “те народ має право змінити або знищити її й заснувати новий уряд, заснований на таких принципах і з такою організацією влади, які, на думку народу, усього більше можуть сприяти його безпеці й щастю”.

По декларації державну владу в масштабах конфедерації здійснював конгрес, у якому були представлені всі 13 штатів, причому кожний з них мав один голос. Конгрес мав право містити мир і повідомляти війну, формувати збройні сили й вступати в сполучники, чеканити монету й деякі інші повноваження. Однак усе найбільш істотні повноваження конгрес міг здійснювати за згодою не менш 9 штатів з 13. Конфедерація майже не мала у своєму розпорядженні засоби, що дозволяли їй примусити штати до виконання її рішень. Практика функціонування конфедеральной влади дуже швидко виявила її повну неспроможність. Назрівали гострі конфлікти між штатами. Необхідні були термінові заходи щодо порятунку положення, але здійснити їх без достатньої міцної й ефективної влади було неможливо.

В 1787 році у Філадельфії зібрався Конвент, у якому взяли участь 55 делегатів, що представляли 12 з 13 штатів. Головою конвенту був вибраний Дж. Вашингтон. На засіданні конвенту було ухвалене рішення про створення нової конституції. 17 вересня 1787 р. Конституція США вступила всилу.

Конституція Сполучених Штатів Америки

Мотиви прийняття Конституції були досить чітко й лаконічно викладені в короткій преамбулі. По-перше, необхідність утворення більше доконаного сполучника. По-друге, потреба у твердженні правосуддя, внутрішнього спокою й організації спільної оборони. По-третє, прагнення забезпечити всім американцям і їхнім нащадкам загальний добробут і блага волі

Фахівці-Державознавці вважають, що в основу конституційно правової доктрини США були покладені три головних принципи: 1) поділ влади; 2) федералізм; 3) конституційний судовий нагляд. Вони у вирішальному ступені обумовили природу американської Конституції, однієї із самих старому й стабільних у світі, і особливості побудови державного механізму

Принцип поділу влади не згадується як такий у тексті Конституції США 1787 року. Однак весь механізм державної влади, передбачений цією Конституцією й створений на її основі, представляє безпосереднє втілення цього принципу

Треба також мати на увазі, що ще до утворення США в роки існування конфедерації конституції окремих штатів уже закріпили принцип поділу влади як основу побудови й функціонування державного механізму штату. Федеральна модель багато в чому списана з Конституції Массачусетса.

Оскільки механізм поділу влади за задумом розроблювачів повинен був у першу чергу служити огородженню волі, необхідно було доповнити конституційний принцип особливим механізмом його реалізації. Їм став механізм сдержек і противаг, за допомогою якого кожна галузь влади могла стримувати іншу. Така побудова не запобігає самим розбіжностям між галузями влади, але сдержки й противаги не дають спорам перерости в таке протистояння, яке б загрожувало самому здійсненню влади

Конкретним проявом і втіленням цього механізму сдержек і противаг стали сама структура й порядок діяльності трьох основних галузей влади: законодавчої, виконавчої й судової. Їхніми носіями в США виступає конгрес, президент і федеральна система судів очолювана Верховним судом США.

Із прийняттям Конституції 1787 року США з конфедерації перетворилися у федеративну державу. Державотворення відповідало інтересам утворення й функціонування ефективної державної влади, здатної захистити й забезпечити спільних нтерес штатів, що об’єдналися. Одночасно вибір федеративної форми державного устрою повинен був послужити гарантією збереження певної самостійності штатів. І обмежити всесилля центральної влади. Федералізм виступав як знаряддя й засобу запобігання узурпації влади або зловживання нею. Це було також свого роду поділу влади, але не по горизонталі, а по вертикалі

По Конституції всі питання, пов’язані із предметом ведення штатів і центра, строго розподілені. У тексті Конституції перераховано, що саме віднесено до ведення федерального парламенту - конгресу (розділ 1 і 8 ст.1) і що заборонено окремим штатам (розділ 10 ст.1). У тексті визначено, що все те, що не віднесено Конституцією до повноважень федерації, залишається в компетенції суб’єктів федерації

До ведення федерації віднесені найважливіші повноваження в сфері фінансів і оподатковування, зовнішньої політики й оборони, патентне й авторське право, федеральне судоустрою, порядок придбання американського громадянства й деякі інші питання. Також у США діє принцип верховенства федерального права

Порівняно твердий характер американського варіанта поділу влади знаходить свій конкретний прояв у побудові державного механізму США й характері взаємин між трьома основними галузями влади. До їхнього числа належать: законодавча влада, представлена конгресом, виконавча, носієм якої є президент, і судовими, здійснюваними судовими установами. В основу їхньої діяльності й побудови покладені повна самостійність, незалежність і строге розмежування компетенций між носіями влади. Дотримуючись точки зору Дж. Локка, засновники американської конституції поставили на перше місце законодавчу владу

КОНГРЕС. Конгрес США складається із двох палат. Нижньою, іменованою палатою представників, складається з 435 депутатів. Вони обираються шляхом загальних рівних виборів, таємним голосуванням. Депутати формально є представниками націй у цілому, а не його виборчого округу. Вибори відбуваються кожні два роки, причому обновляється весь склад палати. Яких-небудь обмежень для переобрання не встановлені

Верхня палата американського конгресу - сенат - орган представників штатів. Кожний штат представлений двома сенаторами, яка б не була чисельність його штатів. У цей час у сенаті 100 депутатів від 50 штатів. З 1913 року була прийнята XVII виправлення до Конституції, що встановила прямі вибори в сенат. Спочатку вони обиралися законодавчими зборами штатів

Сенатори обираються строком на шість років. Відновлення відбувається по третинах кожні два роки. Право переобрання не обмежується

Говорячи про формування палат, варто особливо підкреслити несумісність мандата конгресмена із заняттям якої-небудь платної посади на службі в держави. Несумісність є повною й беззастережної

Конгрес США здійснює традиційні для будь-якого парламентського органа повноваження. Це законотворчість, прийняття бюджету, контроль за діяльністю адміністрації. Формально виконавча влада повністю відділена від законодавчої аж до того, що представники виконавчої влади не мають права відвідування палат конгресу. Хоча ці принципи в цей час майже не дотримуються все-таки заборона існує

Pages: 1 2 3

Збережи - » Декларація незалежності Північноамериканських Сполучених Штатів . З'явився готовий твір.