Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів («Літопис руський», «Києво-Печерський патерик», «Литовський літопис», «Короткий київський літопис», «Хождєнія Данила Паломника» тощо),

Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака.

Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська повість «АлександрІя».

Період кінця XV — початку XVII ст. вважається Першим українським Відродженням. Особливістю українського Ренесансу є те, що він мав значно більше поширення у суспільно-культурному житті, ніж у мистецтві, літературі.

Це період організації церковно-освітніх товариств (братств), шкіл з викладанням староукраїнською мовою.

Розпочалося книгодрукування (церковнослов’янською, а згодом і українською мовами). Створюються і рукописні книги (Пересопницьке Євангеліє), Розвивається мовознавство (перший буквар староукраїнської мови Лаврентія Зизанія, «Граматика словенська «Мелетія Смотрицького, «Лексикон… Памва Беренди тощо).

У зв’язку зі створенням так званої уніатської (греко-католицької) церкви особливого значення набула полемічна література. Полеміка (від. грец. «войовничий, ворожий») гостра суперечка під час обговорення, з’ясування яких-небудь проблем, питань.

Полемічна література Кінця XVI початку XVII ст. являла собою публіцистичну дискусію між прихильниками й противниками унії, Іван Вишенський «Послання до єпископів»; Петро Скарга «Про єдність церкви Божої»; Герасим Смотрицький «Ключ царства небесного» (1587); Василь Острозький (Суразький) «Книжиця» (1588);

- Стефан Зизаній «Казання св. Кирила…» (1596);

Христофор Філарет «Апокрисис» (1598);

- ЗахарІй Копистецький «Палінодія, або Книга оборони» (1622) та інші.

Українське бароко виникає на межі XVI XVII ст. (породжене кризою Відродження) і

Розвивається протягом двох віків.

Бароко (від італ. «химерний, вибагливий») стиль в архітектурі й мистецтві, для якого характерні підкреслена урочистість, пишна декоративність; метою є справити сильне враження, викликати зворушення, хвилювання.

Характерні риси українського бароко:

Духовні (релігійні) складники переважають над світськими;

Широко задіюються антично-міфологічні образи: релігійна лірика перебуває під охороною давньогрецьких муз, Пресвята Діва часом ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна тощо;

Співіснують два ґатунки стилю: «високе» бароко («еерйозне», пов’язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов’язане з народною стихією творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи). Жанри українського бароко:

Полемічна література (твори І. Вишенського);

«низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії);

«середні», «вищі» жанри (риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького);

епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський);

ораторська проза (проповіді І, Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);

емблематична література, (що характеризується унаочненням абстрактних понять та

ідей) (творчість Г. Сковороди);

історико-мемуарна проза («Історія Русів», «Літопис» Самійла Величка);

пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика: елегії, пісні).

Панегірик (від гр. «похвальне слово на урочистих народних зборах») - жанр ораторської і поетичної творчості, своєрідний гімн на честь певної особи.

Епіграма (від гр. «напис») - коротенький злободенний сатиричний вірш, спрямований проти якоїсь особи чи негативного суспільного явища.

Визначні представники українського бароко: Іван Вишенський письменник-полеміст, автор трактатів, і послань; представники проповідницької прози Мелетій Смотрицький, Іоанникій Галятович, Лазар Баранович. Дмитро Туптало та ін.;

(Григорій Сковорода - філософ, поет, просвітитель, музикант.)

Проза

Мелетій Смотрнцькин (син Герасима Смотрицького)

Творча спадщина: «Граматика словенська», «Тренос, або Плач єдиної святої Вселенської апостольської східної церкви» (під псевдонімом Теофіл Ортолог).

Ідея твору: Українець буде щасливим, якщо житиме за Божими заповідями, буде вірним рідному краєві.

Збережи - » Давня українська література (XIV - XVIII ст.) . З'явився готовий твір.