«Давайте поклонятися доброті…» (1)

Добро й зло. Поняття вічні й нероздільні. І поки живий дух і свідомість людини, вони будуть боротися один з одним, добро буде “відкриватися” людині, висвітлюючи йому шлях до істини. Таку боротьбу представляє нам М. Булгаков у романі “Майстер і Маргарита”, причому робить це своєрідно: перед читачем одночасно проходять два шари часу. Один пов’язаний з життям Москви тридцятих років двадцятого століття, іншої – з легендою або правдою про Иешуа Га-Ноцри. Булгаков дає нам “роман у романі”, і обоє вони об’єднані однією ідеєю – пошуками істини й добра

Перенесемося в далекий Ершалаим, у палац прокуратора Іудеї Понтія Пілата. У білому плащі з’являється він перед людиною років двадцяти семи. Людина цей – кликали його Иешуа – обвинувачується в підбурюванні до руйнування ершалаимского храму. Арештант хотів було виправдатися

“Добра людина!..”, але його “навчили” дотримувати етикету: Крысобой вийняв бич і вдарив арештованого по плечах. Важко не погодитися з тим визначенням, що дав собі прокуратор: “люте чудовисько”.

Понтій Пілат живе за своїми законами: він знає, що мир розділений на пануючим і подчиняющихся їм; що всесильно римського імператора, а в Ершалаиме він намісник імператора, виходить, пан всіх і вся. all so ch. ru 2001 2005 И раптом з’являється хтось, що думає інакше. В Иешуа своя життєва філософія: “злих людей немає на світі”, є люди нещасливі, скривджені на життя. У його невинності прокуратор переконався відразу.

И в його вже зложився план дій: він оголосить Иешуа божевільним і вистеле на острів у Середземнім морі, туди, де перебуває його резиденція. Але цьому плану не призначено було втілитися в реальність. Иешуа стратили. За що його стратили? Иешуа страчений за те, що ніс людям добро, за те, що вважав їхніми людьми, за те, що був людиною духовно незалежним, мав високу душу й високий рівень свідомості, за те, що наважився сказати своє слово про добро, про “щиру” любові кчеловеку.

А Понтій Пілат? Його могутність виявилася мнимим. Він боягуз, він вірний пес кесаря й усього лише пішак у руках імператора. Але совість мучить його, тому він і наказує вбити негідника Іуду. Зверніть увагу: “Але совість мучить його”. Совість – перша ознака того, що людина стала на шлях добра

Так що є добро? На мій погляд, добро – це сполучення совісті з “духовними” правилами людини, а також постійна боротьба добрих якостей людини з поганими. А що ж Воланд? Він втілення зла, а в романі карає тих людей, у кого є людські пороки, які властиві злу. Мені не зрозуміло, навіщо Воланд карає їх. Наприклад: Степан Лиходіїв, велика людина в культурному світі Москви, – ледар, розпусник, п’яниця; Никанор Іванович Босий – хабарник; Соків, буфетник вар’єте, – злодій…; а на сеансі чорної магії в московському вар’єте Воланд і в прямому, і в переносному значенні роздягає деяких громадянок, що рвуться на сцену за дармовим добром. На жаль, мир виявився таким, що лише диявол став подобою судді, адже саме він віддав у романі всім по заслугах

А Майстер? Що стало з ним? Йому відкрилася істина, і він ступнув назустріч добру, щоб виконати те, навіщо прийшов на землю, – написати роман про Ісус Христі. Але такий герой не вписав у суспільство, що існувало в тридцятих роках двадцятого століття в Москві. Зграя літературних критиків накинулася на нього, і Майстер так само, як і Иешуа, повинен заплатити за право проголосити свою істину

Вічне прагнення людей до добра неодолимо. Пройшло двадцять століть, а Ісус Христос – уособлення добра й любові – живий у душах людей. До його образа зверталися й будуть звертатися люди. Виходить, не можна знищити добро на нашій Землі, тому що воно “живе” у нас самих

И поки на ній будуть жити люди, добро нікуди не зникне

Збережи - » «Давайте поклонятися доброті…» (1) . З'явився готовий твір.

«Давайте поклонятися доброті…» (1)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.