Серед письменників останньої третини XVIII століття видатне місце належить Денисові Івановичеві Фонвізіну. Утворена й вільнодумна людина, Фонвізін все своє життя був ворогом самодержавної сваволі, ворогом придворних вельмож, царських улюбленців. Пушкіна називає його «сатири сміливим владарем» і «іншому волі» («Євгенії Онєгін»), Фонвізін зумів так широко й правдиво намалювати у своїх добутках сучасну йому російське життя, що Бєлінський назвало його із чинения «живим літописом» епохи
В 1760 році, закінчивши гімназію. Фонвізін надійшов у Московскнй університет. У студентські роки Фонвізін пише ряд сатиричних добутків: послань, байок, епіграм2. По виходу з університету Фонвізін надійшов на службу в Колегію іноземних справ. Фонвізін продовжує цікавитися літературою й театром
Комедія «Бригадир».
В 1766 році (за іншим даними - в 1769 р.) Фонвізін написав комедію «Бригадир». Ще до постановки п’єси в театрі Фонвізін читав свою комедію й у письменницьких колах, і в будинках вельмож. І сама комедія, і майстерне читання її прикували до «Бригадира» і його авторові загальна увага. Про комедії заговорили. На автора звернув увагу Н. И. Панин, що керував тоді зовнішньою політикою Росії. Фонвізін стає його найближчим помічником
Однієї з основних тем комедії «Бригадир» є викриття низькопоклонства дворянства перед Заходом, зокрема перед усім французьким
У центрі п’єси коштує образ сина бригадира — Иванушки. Він одержав виховання в пансіоні, власником якого був француз, що були кучері. Після цього він якийсь час про вів у Парижі, до це остаточно запаморочило його небагату розумом голову. Приїхав він відтіля совеем офранцуженним, з модними манерами й із презирством до всього росіянина. Говорить він якимось безглуздим французько-російським мовленням і всіляко підкреслює своє зарозуміле-презирливе відношення до російських звичаїв і вдач, до рідної мови
Але в комедії поставлена не тільки ця тема. Тут порушені багато сторін життя й вдач поміщицького класу. Тип грубого й неосвіченого деспотавоенного даний в образі бригадира. Радник - шахрай і хабарник, що нажив хабарами стан, лицемір і ханжа. Особливо життєво правдивий і виразний образ бригадирши Лкулпни Тимофіївни. Це скуповуючи, обмежена й забита жінка, але не позбавлена добродушності, що безмовно покоряється чоловікові й по своєму неуцтву восхищающаяся своїм дурнем-сином. Фонвізіну вдалося першому з російських письменників створити теперішню російську п’єсу. У ній були живі люди, які говорили простою розмовною мовою й діяли в правдиво намальованій побутовій обстановці
Фонвізін виступив на боротьбу з усім цим злом: він написав свою чудову комедію «Недоук», Комедія мала винятковий успіх у публіки. Один із сучасників так згадує про перше подання «Недо росля»: «Незрівнянно театр був наповнений, і публіка аплодувала п’єсі метанням гаманців». Особливе замилування в глядачів викликав Стародум, ідеї якого були близькі передової частини суспільства, що звернула особливу увагу на політичний зміст комедії
У мовленнях Стародума були висловлення, які відбивали погляди найбільш передових п освічених людей того часу. Бітова сторона ЖИТТЯ була піддана викриттю також з погляду цих передових поглядів
У журналі «Співрозмовник аматорів російського слова» Фонвізін подрукував спій «Питання». Катерина, що приймала участь у журналі, відповіла на ці «Питання». По цих відповідях видно, як Катерина була роздратована сміливістю й вільнодумством автора «Питань». Фонвізін, наприклад, порушив питання про політика імператриці в області законодавства: «Отчого в пек законодавчий ніхто в цій частині не помишляет вирізнитися?» Катерина прикрикнула на автора: «Тому, що це не є справу всякого». Фонвізін запитує: «Отчого в колишні час а блазні, шпини й баляндрасники чинів не мали, а нині мають і досить більші?»
В іншому номері «Співрозмовника» з’явилася стаття Фонвізіна «Чолобитна Російській Мінерві від російських письменників». «Чолобитна» - прохання від російських письменників до Катерини II зі скаргою на гноблення літераторів і літератури вельможами, у яких «розуми не родові, а жалувані». Після цієї статті Фонвізіну закрили доступ до печатки. Наступна приготовлена їм стаття «Загальна придворна граматика» не була допущена до друку й поширювалася вже в рукописному виді
Ця стаття Запалу спрямована проти уряду, вельмож, придворних підлабузників. От уривки із цієї статті:
- «Питання. Що є придворна граматика?
- Відповідь. Придворна граматика їсти наука хитро лестити мовою й пером
- Питання. Що значить — лестити?
- Відповідь. Значить говорити й писати таку неправду, що була б знатним пргятна, а підлесникові корисна…
- Питання. Що є придворний відмінок?
- Відповідь. Придворний відмінок є нахилення сильних до нахабності, а неспроможних до підлості. Втім, частина бояр думає, що все перебувають перед ними в знахідному відмінку; снискивают же їхнє розташування й заступництво звичайно падежом давальним».
В 1788 році Фонвізін уживає спробу почати видання журналу, що повинен був називатися «Друг чесних людей, або Стародум», але смерть перервала роботу. Умер Фонвізін 1 грудня 1792 року
Збережи - » Д И. Фонвізін. Портрет письменника . З'явився готовий твір.