Цих днів не змовкне слава! З кожним роком ми усе далі й далі йдемо від військової пори. Але вре-мя не має влади над тим, що люди пережили у війну. Це було дуже труд-ное час

Радянський солдат умів сміло дивитися в очі смертельної опасно-сти. Його волею, його кров’ю добута перемога над сильним ворогом. Немає границь вели-чию його подвигу в ім’я Батьківщини, як немає границь величі трудового подвигу з-ветского народу. “Усе для фронту, усе для перемоги! ” це гасло стало головним з перших днів війни для людей, що замінили робітників, що пішли на фронт. Жінки й під-паростки стали головною силою на трудовому фронті

Мої земляки волжане сдела-чи багато для перемоги над фашистською Німеччиною. Із заходу країни в Куйбишева було евакуйовано багато військових заводів. Куйбишева став важливим индустри-альным центром. Я читав багато розповідей про те, як хлопчиська військової пори простоювали за верстатами по дванадцяти чотирнадцяти годин для того щоб їхні батьки й брати скоріше повернулися із фронту. По фронтовому трудилася молодь і на селі

Адже для фронтовиків і для робітників потрібний був хліб. Школярі допомагали дорослим ростити й забирати врожай. Вони просапували посіви, косили сіно, забирали овочі

В області стали створюватися жіночі тракторні бригади. Моя бабуся, Тимрязанская Марія Іванівна, працювала в жіночій тракторній бригаді Галины Лазарєвої. Це б-ла перша жіноча тракторна бригада, створена в Ставропольському районі під час війни

Бабуся закінчила школу механізаторів, працювала штурвальним на комбайні, а потім трактористкою на “Універсалі”. Працювати потрібно було від темна до темна. В осінньо-зимову пору потрібно було займатися ремонтом техніки. Приміщення були холодними. Бабуся розповідала, що навіть ноги примерзали ксапогам.

Але потрібно було працювати, адже на фронті гинули люди. На жаль, бабуся рано пішла з життя, а я так мало чув її розповідей. Уже десятиліття відокремлюють нас від суворих днів війни. Іде покоління, ви-несшее важкий вантаж війни

Але народна пам’ять збереже й немеркнучий під-віг, і нечувані страждання, і непохитну віру людей. Кондаків Олександр муніципальний ліцей усі права захищені 2001-2005 № 57