Навряд чи можна згадати більше популярного закордонного письменника, чим Джек Лондон, якого А. В. Луначарский назвав «більшим письменником Америки». Виходець із народу, він почерпнув зі свого оточення все найкраще. «…Я відправився в Клондайк за золотом. Під кінець року почалася цинга, і я змушений був виїхати. У Клондайке я знайшов себе. Там усі мовчать. Усі думають. Там у нас виробляється правильний погляд на життя. Сформувався й мій світогляд», - писав про себе Джек Лондон. В основі його світогляду лежить глибока віра в людину, у його сили, його можливості, тому добутку письменника перейняті духом боротьби за справедливість, за життя.

Сила й слабість людини, його щирі якості найбільше яскраво проявляються в складних життєвих ситуаціях. Тому у своїх оповіданнях Джек Лондон рідко характеризує своїх героїв. Він змушує їх саморозкриватися, проявляючи мужність і завзятість у боротьбі із силами природи, роблячи вибір між добром і злом.

Так, наприклад, уже самий початок оповідання «Любов до життя» багато чого говорить нам про героїв добутку. До ріки, накульгуючи, спускаються два подорожани. Обоє вони утомилися й знесилилися, особи їх виражають «терплячу покірність - слід довгих позбавлень». Вони починають переправлятися через ріку, раптом один подорожанин поскользнулся на гладкому валуні й ледве не впав, але удержався на ногах, голосно скрикнувши від болю. Другий всі так само йшов уперед, навіть не оглядаючись. Видимо, вони давно в шляху, разом переборювали труднощі, але Білл не замислюючись кинув свого товариша гинути одного, без зброї, води і їжі. А той ніяк не міг повірити в зрадництво. Із працею пробирався він уперед, переконуючи себе в тім, «що Білл, звичайно, чекає його в схованки. Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого змісту боротися далі, - залишалося тільки лягти на землю й умерти». Ми бачимо, що з кожним днем героєві оповідання усе сутужніше пересуватися, знаходити собі їжу, що їм усе сильніше опановує почуття безвихідності Але людина продовжує повзти по мокрих мохах, незважаючи на те що одяг його промокла, а тіло змерзло; він продовжує боротьбу за життя, боячись загинути від нестерпного голоду. Але далі виявляється, що його підстерігає ще більша небезпека: «умерти насильницькою смертю, перш ніж останнє прагнення зберегти життя стихне в ньому від голоду». Навкруги були вовки, які в будь-яку мінуту могли напасти й убити. Але герой оповідання - теперішня людина. Він знайшов у собі сили перемогти й холод, і голод, і страх, зважився на єдиноборство з вовком. Він також знайшов у собі сили розстатися із золотом, заради якого ризикував

Життям, тому що в боротьбі за життя на перше місце виступають щирі цінності. Він не зрадив би, не залишив би в лиху пораненого друга. Автор не називає свого головного героя по ім’ю, тому що так повинен надходити Людина. До останнього подиху зберігаючи достоїнство, мужність, любов і прагнення до життя.

Хіба можна встояти перед вихідною від добутку силою, стійкістю людського характеру, так майстерно зображених письменником.

Творчість Джека Лондона й сьогодні викликає жвавий інтерес у читачів, завдяки силі духу, стійкості героїв, тої енергії, який наповнив їхній автор. Мужність героїв його оповідань бере початок у народних поданнях про людське достоїнство. Герої його добутків учать нас глибокій вірі в невичерпність сил людини, любові до життя, завзятості, які допомагають переборювати труднощі, виживати в жорстоких умовах і виходити переможцем з будь-яких життєвих ситуацій