(по комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”) Ім’ям Грибоєдова відкривається одна із блискучих сторінок в історії російської літератури. По вираженню В. Г. Бєлінського, А. С. Грибоєдов належить до числа “найдужчих проявів російського духу”. Його комедія “Горі від розуму” зайняла своє місце в ряді видатних добутків російської літератури. Комедія написана в 20-х роках XIX століття, після переможної війни 1812 року, коли російський народ завдав смертельного удару наполеонівської армії, що здобула в Європі славу непереможної. З особливою гостротою встало протиріччя між найбільшими можливостями простих російських людей і тим безмовним положенням, у якому вони перебували з волі сильних миру цього. У країні лютувала аракчеєвська реакція. Чесні люди того часу не могли миритися із цим. У середовищі прогресивно настроєного дворянства назрівав протест, невдоволення існуючими порядками, створювалися таємні суспільства. І от поява цих паростків протесту й втілив у своїй комедії А. С. Грибоєдов, зштовхнувши віч-на-віч “вік нинішній і століття минулий”. Сюжетну основу добутку становить конфлікт молодого дворянина Чацкого з тим суспільством, вихідцем з якого був він сам. Події комедії розвертаються в одному московському аристократичному будинку протягом одного дня. Але Грибоєдов зумів розсунути тимчасові й просторові рамки добутку, давши повну картину життя дворянського суспільства того часу й показавши те нове, живе, передове, що зародилося в його надрах. Чацкий є представником тої частини дворянської молоді, що вже усвідомлює всю відсталість навколишньої дійсності, вся незначність і порожнечу людей, які його оточують. Таких людей ще небагато, ще не під силу їм боротьба з існуючим ладом, але вони з’являються - це віяння часу. От чому Чацкого з повним правом можна назвати героєм свого часу. Саме такі люди вийшли на Сенатську площу 14 грудня 1825 року. Чацкий - людина неабиякого розуму, сміливий, чесний, щирий. У його суперечках з Фамусовым, у його критичних судженнях вимальовується вигляд людини, здатного тверезо й незалежно мислити, людини, що бачить пороки й протиріччя свого суспільства й хоче боротися з ним (поки словом). Особливо яскраво показує Грибоєдов ці якості, протиставляючи Чацкому низького підлабузника й лицеміра Молчалина. Ця підла людина, у якого немає нічого святого, справно виконує завіт батька “догоджати всім людям без изъятья”, навіть “собаці двірника, щоб ласкаво була”. Молчалин - “низькопоклонник і ділок”, так характеризує його Чацкий. Фамусов - високопоставлений чиновник, консерватор до мозку костей, Скалозуб - тупий солдафон і мракобіс. От ті люди, яких зустрічає Чацкий. У цих персонажах Грибоєдов дав точну оцінку і яскраву характеристику дворянському суспільству того часу. У затхлому фамусовском світі Чацкий з’являється подібно очисній грозі. Він у всім протилежний типовим представникам фамусовского суспільства. Якщо Молчалин, Фамусов, Скалозуб бачать сенс життя у своєму благополуччі, то Чацкий мріє про безкорисливе служіння copyright