Читаючи Достоєвського

За всіх часів існує й буде існувати поняття суспільної моралі – певний набір правил і норм поводження, він багато в чому визначається тією епохою, у яку випало жити. Всі ми живемо в суспільстві, залежимо від нього, пристосовуємося до нього й з дитинства усмоктуємо ті підвалини, які в даному суспільстві існують. Але разом із суспільними нормами завжди існували й будуть існувати люди, які не хочуть погодитися з існуючими правилами, повстають проти них і прагнуть створити правила новыз – для всіх людей або для себе одного. Проблеми суспільної моралі, взаємин людини й суспільства твір з аллсоч. ру © 2005 завжди перебували в центрі уваги російської літератури. Ф. М. Достоєвський є одним з тих письменників, які змушують читачів задуматися про суспільну природу людини

Тонкий психолог, філософ, дослідник людської душі, Федір Михайлович Достоєвський безупинно аналізує вчинки й мотиви вчинків своїх героїв. Що таїться в потаєних куточках душі людини? Кожний з людей – це осередок, загадкове сполучення гарного й поганого, доброго й лиховісного, чесного й підлого

Письменник намагається зрозуміти, наскільки сильно середовище впливає на людину й що може допомогти людині противитися впливу навколишнього середовища. Герої Ф. М. Достоєвського – люди, що почувають себе “приниженими й ображеними”, скривдженими на життя. У душі найбільш сильних героїв – таких, як Родіон Розкольників, – виникає прагнення взяти від життя те, що вони недоодержали, то, чого вони були позбавлені в силу зовнішніх обставин. Письменник згодний: убогість, суспільна несправедливість настільки великі, що не можна засудити Соню, що продає своє тіло заради своєї сім’ї, або Дуню, що збирається вийти заміж за нелюбиму людину в ім’я благополуччя брата

Можна простити зовнішній гріх, якщо він виправданий внутрішньою чистотою, тому що тільки великі страждання приводять до очищення душі, до пізнання Бога. Так, суспільство називає поводження Сонечки злочинним, але чи не закриває воно при цьому ока на інші, більше серйозні злочини? Родіон Розкольників теж задумує свій злочин – убивство баби – заради щастя інших людей. Але навіть він сам у якийсь момент починає розуміти, що це лише відмовка, спосіб заспокоїти свою совість

ТЕОРІЯ – от що насправді рухає їм: перевірити, чи може він зробити цей учинок, чи ставиться він до числа тих великих людей, яким дозволено в житті більше, ніж звичайним людям, тим “тваринам тремтячої”, яких так нехтує герой Федора Достоєвського. І письменник переконливо, крок за кроком, доводить усім нам, що ніяке вбивство не може бути виправдано теорією, який би гарної й стрункої вона не здавалася. Тільки одна теорія, один великий закон може бути мірилом учинків людини – великий закон моральності, заснована на християнській релігії, на прагненні до пошуку в собі Бога. Хто вправі вирішувати, чи має цінність життя конкретної людини, чи ні? А раптом цієї нічого не значущої, з погляду іншої людини, особистістю, яку можна безболісно вбити, виявиться твоя мати, сестра, дитина?

Тільки Бог, уважає Достоєвський, має право розпоряджатися долями людей. Ставити себе на місце Бога – це чи не найбільше зі злочинів, адже наслідок цього – повна безкарність, уседозволеність і втрата людиною всіх моральних норм. І людей, які це не розуміють, чекає страшний кінець. Мучиться від каяттів совісті Родіон Розкольників, не знаходячи сил простити собі самому вчинене. Кінчає життя самогубством Ставрогин з роману “Біси”, щоб принаймні в такий спосіб довести собі, що він може “розпорядитися” хоча б своїм життям

Так, заїло “середовище” життя багатьох героїв Федора Достоєвського. Але хіба вбогість і знедоленість те головне зло, що бачить письменник у суспільстві? Чи не набагато страшнее падіння суспільної моралі, що виникає в людях відчуття загальної вседозволеності, що Ф. М. Достоєвський зв’язував головним чином з розвитком у суспільстві соціалістичних ідей? Адже, по суті, що таке революція?

Всі те ж прагнення принести в жертву певна кількість людей заради щастя всіх інших. Але хто надав право позбавляти людини найбільшого дарунка – його життя – навіть заради високої й гарної мети? Всі ми ще довгий час будемо випробовувати жах від того, що в XX столітті в Росії перемогла саме та ідеологія, якої так боявся великий російський мислитель Ф. М. Достоєвський і від жахів якої застерігав він нас своїми добутками. Лихоманка, сверблячка вседозволеності під час революції, братовбивство під час громадянської війни, масові репресії, що перетворили всю країну в тюремний табір, – от наслідок того, що для декількох поколінь людей Росії подання про християнську моральність, про вічні людські цінності підмінили ідеалами “світлого комуністичного майбутнього”, заради досягнення якого не тільки можна, але й повинне пожертвувати мільйонами людей

Твору Федора Достоєвського ставлять перед читачами ряд вічних питань. Це й питання відповідальності за свої думки й учинки, і питання визнання цінності життя іншої людини, і питання прагнення кожної людини до духовної досконалості. Але не менш важливе звертання письменника до суспільства в цілому. На думку Ф. М. Достоєвського, саме суспільство повинне прагнути до морального, християнського відношення до особистості, саме суспільство повинне задуматися, які підвалини панують у ньому і які наслідки тих жахливих “теорій”, які можуть стати джерелом лих для багатьох поколінь

А тому, читаючи добутку Ф. М. Достоєвського, ми повинні витягати уроки з життя його героїв, щоб, бути може, запобігти багато непередбачених лиховісних злочинів у самих собі

Збережи - » Читаючи Достоєвського . З'явився готовий твір.

Читаючи Достоєвського





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.