ЧИНОВНИЦЬКИЙ МИР У КОМЕДІЇ ГОГОЛЯ "РЕВІЗОР" Комедія Н. В.Гоголя "Ревізор" яскраве зображення побуту й вдач чиновницької Росії 30-х років XIX століття. На прикладі маленького російського містечка, що загубилося в самій глибинці, нам відкриваються вдачі Росії того часу. Такі, як хабарництво, суцільне беззаконня, що стало нормою, казнокрадства й попрання всякого людського достоїнства, повсюдний поміщицька сваволя й бездіяльна занедбаність державних установ. Головною діючою особою в комедії автор пропонує визнати не самого ревізора, а всю групу чиновників разом с. городничим. Виверткий, недурний, що вислужується довгою службою, що звикла не упускати все, що "пливе в руки", тобто хабарник і ханжа таким з’являється перед нами глава чиновників повітового міста Сквозник-Дмухановский. Він. сам зізнається, що "шахраїв над шахраями обманював, піддягав на уду пройдисвітів і шахраїв таких, що все світло готові обікрасти". Змагання в шахрайстві, казнокрадство й підробки він звів у норму життя. А хабарництво для городничего настільки близько й родинно, що він і не сумнівається в його правомірності: "Це вуж самим богом улаштоване". Завжди грубий і зухвалий з підпорядкованими Сквозник-Дмухановский разюче міняється при спілкуванні з начальством: його ввічливість, увічливість і показна привітність не знають границь. Такі метаморфози пояснюються невгамовним бажанням, мрією всього життя городничего вибитися в генерали, стати птахом високого польоту. Подібні інтереси володіють розумами всіх помічників городничего це й суддя Ляпкин-Тяпкин, і піклувальник богоугодних закладів Земляника, і доглядач училищ Хлопов, і поштмейстер Шпекин манера поводження цих героїв як дві краплі води схожі на поводження самого городничего. Самі значні люди в місті, начебто судді, що має авторитет освіченої людини, оратора, насправді нікчемні й бездіяльні. Ляпкин-тяпкин не тільки повністю не знаючий у судових справах, але й не займається ними зовсім. Захоплюючись полюванням, воно хабарничає борзими щенятами й знаходить вірний спосіб піти від ревізії, даючи Хлестакову гроші "у борг". Піклувальник богоугодних закладів Земляника так само слывет у суспільстві "людиною чесним", а в дійсності шахрай "тонкий". Він не тільки казнокрад і ледар, але і ябеда: з першою ж нагодою він наговорює Хлестакову на своїх же товаришів, прагнучи обілити себе. Тим часом у його лікарні люди "мруть, як мухи". Поштмейстер Шпекин людина розумово обмежений, що не має ні достоїнств, ні моральних принципів. Єдиний його інтерес у житті ця дріб’язкова цікавість. Шпекин одержує щиру насолоду, коли зловживаючи своїм службовим становищем, распечптывает чужі листи. Його не мучать ні совість, ні зніяковілість, у цьому він бачить чи ледве не свій обов’язок. Боязкий і забитий, що вічно трясеться від страху, доглядач училищ Хлопов не прагне що-небудь змінити: він охоплений постійним страхом перед можливими ревізіями й всі copyright