Так і відбулося з героєм повести В. Распутіна. Наш герой быд з бідної сім’ї. Його як головного грамотія села відправили вчитися в райцентр.

Його мати намагалася збирати для нього посилки, але хлопчик однаково не доїдав. До того ж хтось ще крав їжу в нього. Хлопчик відразу став виглядати хворим і виснаженим.

Побачивши його в себе на уроці, учителька французького перейнялася жалістю до дитини. Вона намагалася допомогти йому, навіть посилала посилки з їжею, але хлопчик став грати в чику на гроші. Що б відволікти його від цього пагубного заняття, вона правда сама стала з ним грати в пристінок, але для того, що б він вигравав, і купував собі молоко, адже унего було недокрів’я.

Один раз граючи, їх помітив директор. Всю провину вчителька взяла на себе й за гру на гроші з учнями її звільнили.

Хлопчикові ці уроки французького запам’яталися на все життя. Вони стали для нього уроками доброти, розуміння й науки. “Сам гинь, а товариша виручай”