Дотепер мені здавалося: що ж отут важкого? Якщо друг тобі — друг, то це чудово, є з ким поділитися, а це так полегшує життя! І радості, і турботи — навпіл.
Але одного разу стався випадок, який змусив мене замислитися: чи так вже легко бути гарним другом? Одного разу мій друг Вітька сказав мені, що поділиться зі мною «страшною» таємницею. Я пообіцяв йому, що збережу його таємницю від усіх. І тут він зізнався мені, що витягає з поштових скриньок у нашому під’їзді листи, читає їх, а потім заклеює і знову кладе на місце. Я завмер. На питання, навіщо він це робить, Вітька відповів коротко: «Цікаво». Мені стало якось ніяково. Я порадив йому припинити неподобство, доки не пізно, тому що все таємне стає явним.
А тим часом події незабаром набули несподіваного повороту. Декілька мешканців поскаржилися на пошті, що отримують листи майже розкритими. Листоноша одержала від начальства нагінку. Незважаючи на це, Вітька не припиняв «забавлятися». Я не знав, що мені робити. А потім зважився: сказав Віті,що розповім про це всім сусідам. «Ти ж дав слово зберегти мою таємницю. Це не по-дружньому!» — обурився друг. «А можна дружити з людиною, від учинків якої страждають інші?»
Відверто кажучи, я-не знав, як мені бути далі. З одного боку, я обіцяв Віті і
зберегти його таємницю, з іншого — я сам ставав ніби його спільником.
На Вітьку все-таки це подіяло — він припинив читати чужі листи. Однак від тоді він перестав мене поважати. А мені пригадалися слова вчительки: нелегко бути гарним другом. Тоді я не зрозумів, чому нелегко. А тепер мені стало ясно, що говорити другу правду — значить перевіряти дружбу на міцність.
Збережи - » Чи важко бути гарним другом? (Твір-роздум) . З'явився готовий твір.