Записки про ширму із квітами лотоса. Молодий чиновник по імені Ин відправлявся водним шляхом до місця служби. Човняр поласився на їхнє добро, скинув Ина в ріку, перебив слуг, а вдову, пані Ван, задумав видати за свого сина

Молода пані, приспавши покорством пильність розбійника, через короткий час утекла й добралася до жіночого монастиря, де й знайшла притулок

Була вона добронравна, так до того ж чудово володіла кистю

Якось випадковий гість, що одержав нічліг у монастирі, на подяку пожертвував ігумені мальовничий сувій із зображенням лотосових квітів, що та повісила на нефарбовану ширму. Пані Ван негайно довідалася руку свого чоловіка. Розпитала ігуменю про дарувальника, та назвала якогось Гу Асю, човняра

Удова написала на сувої вірш на згадку про чоловіка. Незабаром випадковий цінитель, захопившись сувоєм і віршованим написом, купив його разом із ширмою й підніс потім одному важливому сановникові в місті Сучжоу.

Один раз до того ж сановникові з’явився торговець і запропонував купити чотири скорописних сувої, які він нібито власноручно виконав. Сановник зацікавився незвичайним торговцем-художником. Виявилося, це той самий Ин, що не потонув у ріці, виплив на берег, де знайшов притулок у прибережних людей. Їжа добуває малюванням і каліграфією

Потім Ин углядел сувій з лотосами й довідався свою річ і руку дружини. Сановник пообіцяв піймати розбійника, а поки оселив Ина у своєму будинку

Почалося розслідування, і незабаром з’ясувалося ім’я людини, що подарили сувій монастирю, і ім’я черниці, що зробив напис. Сановник вирішив запросити черницю до себе - нібито для читання сутр. Його дружина розпитала гостю. Та й справді виявилася дружиною Ина. За човнярем установили спостереження, потім схопили, виявивши при ньому все добро Ина. Розбійника стратили, украдене повернули жертві. Ин був щасливий

Але пора було й на службу вертатися. Сановник запропонував И ну женитися перед далекою дорогою. Той відмовився - він як і раніше любив свою дружину й сподівався на зустріч. Розчулений хазяїн вирішив улаштувати гостеві пишні проводи. Коли все зібралися, він запросив черницю. Ин довідався свою дружину, та - чоловіка, вони обійнялися й розридалися

Все життя вони залишалися разом і завжди дякували долі й людей, які з’єднали їх після розлуки

Нічна прогулянка по Чанъани

Трапилося це в ті роки, коли в Піднебесній запанували мир і спокій. У свиту спадкоємця серед інших входили два вчені видатного таланта - князь Тан і князь Вэнь. Було в них у звичаї збиратися в годинники дозвілля за пиршественним столом, а те й бродити по околицях, відвідуючи занедбані храми й монастирі

Один раз надумали вони відвідати могили - усипальниці государів колишніх династій. Їх викликався супроводжувати чиновник місцевої управи Розуму Ци Жэнь. На півдорозі кінь під Ци Жэнем закульгав, і Ци Жэню довелося відстати. Опустивши поводья, він довірився коневі. Непомітно стемніло. Місцевість навколо була пустельною. Подорожанина почав долати страх. Раптом спереду немов би вогник у тьмі замерехтів. Під’їхала Ци Жэнь - проста хатина, двері навстіж, світильник у хатині от-от згасне

Слуга покликав хазяїнів. З’явився парубок, а потім і його дружина - незвичайна красуня, дарма що в простому платті, без рум’яний і білив. Накрили стіл. Начиння небагата, але досить витончена. Їжа й питво чудові

Коли покінчили з вином, господарка зізналася гостеві, що вони із чоловіком - люди династії Тан і живуть тут біля семи сотень років. Рідко хто забрідає в їхній будинок, а тому хотіли б вони дещо повідати гостеві

Виявилося, у старожитні часи жили вони в столичному місті Чанъани. Тримали млинцеву, хоча й відбувалися обоє з одного стану. Просто в неясну пору вирішили в безвісності схоронитися. На лихо, якийсь могутній вельможа, що жив по сусідству, закохався в красуню блинщицу й силою відвіз її у свою садибу. Однак та заприсягла зберігати вірність чоловікові, у князівських покоях не вимовляла ні слова, на обіцянки не піддавалися, зберігаючи твердість. Так тривав місяць. Князь не знав, що почати, а жінка тільки молила відпустити її домийся

Слух про те, що трапилося, проникнув у місто. Насмішники затверджували, що блинщик добровільно віддав дружину князеві. Дійшло до чиновників, що відали погодними записами столичних подій. Ті, не перевіривши, всі так і записали так дещо від себе додали, И різні писаки постаралися: навигадували всілякого наклепу. А насправді лише наполегливі прохання чоловіка змусили князя відпустити жінку домийся

Оповідання вразило Ци Жэня. Його здивувало, що подібний приклад високої вірності пройшов повз увагу поетів і літераторів. Уразило його й те, як жваво дотепер переживають нещасні нанесену їм образу. Тим часом ображений чоловік прийнявся згадувати тих, хто звів на нього наклеп: все це були люди дрібні, що зневажали борг і обряд. Та й сам князь навіть не відав одобродетели.

Вино було допито, світильник догорів. Хазяї піднесли гостеві свої твори, уклали його на лежанці в східному кабінеті. Незабаром зайнявся світанок, у далекому храмі вдарив дзвін. Ци Жэнь відкрив ока. Оглянувся. Навколо порожньо, ніяких будов. Плаття його покрите густою травою й промокло. Кінь неквапливо жує траву

Повернувся додому, показав твору друзям. Ті захопилися - справжній стиль епохи Тан! Веліли віддрукувати, щоб на століття збереглися