Сім’ю коменданта Білогірської міцності капітана Миронова ми довідаємося й вивчаємо через сприйняття Петра Андрійовича Гринева. Сім’я складається із трьох чоловік: це сам комендант, його дружина Василиса Єгорівна і їхня дочка Маша. Побут сім’ї Миронових налагоджений. У них дуже міцні моральні підвалини. Василиса Єгорівна й Іван Кузьмич-Люди дуже поважні. Іван Миронов вийшов в офіцери із солдатських дітей. Він «була людина неосвічений і простий, але самий чесний і добрий». Капітан Миронов більшу частину життя провело на військовій службі, але солдафоном не став. У його обов’язку входить навчання солдатів премудростям стройової служби. Василиса Єгорівна стругаючи, до всіх справ підходить докладно. Вона керує своїм чоловіком, що согласовывается з його безтурботністю. Капитанша Миронова є щирою господаркою міцності. Дуже хитра, цікава. Наприклад, Василиса Миронова зуміла дізнатися в чоловіка військову таємницю - звістка про пугачевском бунт.

Миронова Марья Іванівна - капітанська дочка, «дівчина років осьмнадцати, круглолиця, рум’яна, зі світло-русявими волоссями, гладко зачесаними за вуха, які в їй так і горіли». По виреченню автора, Маша - «розсудлива й чутлива» дівчина.

И в миролюбне сімейство Миронових прокрадається новина про смертельну погрозу, що загрожує всім жителям міцності. Тут і розкриваються по^-особливому характери всіх членів сім’ї коменданта. Василиса Єгорівна проявляє нескінченну хоробрість і відвагу, відмовляючись покинути чоловіка й укритися з дочкою в Оренбурзі. Іван Кузьмич - спокійна й серцева людина, поводиться гідно звання російського офіцера. Коштуючи на чолі приреченого на провал гарнізону, він дає наказ отстреливаться від бунтівників з гармати, намагається підняти солдатів в атаку й завдати удару по ворогу, нехай і слабкий. Стікаючою кров’ю комендант Миронов відмовляється приймати присягу, сказавши Пугачову: «Ти мені не государ, ти злодій і самозванець, слышь ти», - і з достоїнством приймає смерть. Василиса Єгорівна теж попадає на шибеницю, назвавши перед смертю Пугачова випадним каторжником. Таким чином, честь і борг для благовірних Миронових - найвищі погляди в житті. А. С. Пушкін з любов’ю, теплотою й співчуттям обрисовує своїх персонажів - теперішнього, патріархальних, стародавнього порядку людей.

Маша є гідною дочкою пари Миронових. Зовні боязка й слабка, Маша проявляє стійкість, силу характеру, відмовляючи Швабрину в його домаганнях. Вона цілком і повністю віддана своїй коханій людині - Гриневу. Махаючи боїться насильства над нею з боку Швабрина, а сама смерть її не лякає. У своєму листі, зверненому до Петра Гриневу, дівчина пише: «Мені легше було б умерти, ніж зробитися женою такої людини, як Олексій Іванович». І надалі Маша не здається й показує стійкість і силу характеру. Навіть коли Гринева заарештували по підозрі в невірності вітчизні, Марья Іванівна добралася до самої государині, тим самим доводячи свою безмежну любов і відданість. І імператриця Катерина Величаючи милує Петра Гринева. Махаючи Гринева - уособлення всього найкращого, що є в характері російської жінки.

Найважливішою проблемою повести «Капітанська дочка» є відношення до боргу у всіляких його проявах. Сім’ї Миронових свойствен дух святої порядності. Він дозволив Іванові Кузьмичу, Василисе Єгорівні й Маші при всіх труднощах залишатися чесними й гідними людьми