12 травня 1827 р. на засіданні Пиквикского клубу, присвяченому повідомленню Сэмюэла Пиквика, есквайра, озаглавленому: «Міркування про джерела Хэмстедских ставків з додаванням деяких спостережень по питанню про теорії колюшки», був заснований новий відділ за назвою Кореспондентське суспільство Пиквикского клубу в складі: Сэмюэл Пиквик, Треси Тапмен, Огастес Снодграсс і Натэниэл УИНКЛЬ. Ціль створення суспільства - розсунути границі подорожей містера Пиквика, розширивши тим самим сферу його спостережень, що неминуче приведе до прогресу науки; члени суспільства зобов’язані представляти в Пиквикский клуб достовірні звіти про свої вишукування, спостереження над людьми й вдачами, оплачуючи власні шляхові витрати й поштові витрати
Містер Пиквик невпинно трудився все життя, премножачи свій стан, а вийшовши від справ, присвятив себе Пиквикскому клубу. Він був опікуном містера Снодграсса, парубка з поетичними похилостями. Містер УИНКЛЬ, також парубок з Бирмингема, якого батько відправив на рік у Лондон для знаходження життєвого досвіду, мав репутацію спортсмена; а містер Тапмен, джентльмен поважного віку й габаритів, зберіг, незважаючи на роки, юнацький запал і пристрасть до прекрасної підлоги
На наступний ранок Кореспондентське суспільство відправляється у свою першу подорож, і пригоди починаються негайно, ще в Лондоні. Сумлінно заносячи в записну книжку свої спостереження, містер Пиквик був прийнятий за шпигуна, і кучері вирішили поколобродити його й друзів, що приєдналися до нього. Кучері вже почали здійснювати свій намір - пиквикистов рятують не занадто добре одягнений, але досить самовпевнений і балакучий джентльмен, що виявився їх попутником
Разом вони доїжджають до Рочестера, і на подяку друзі запрошують його на обід. Обід супроводжувався настільки рясними узливаннями, що для трьох пиквикистов плавно й непомітно перетік у сон, а містер Тапмен і гість відправилися на бал, що відбувається тут же, у готелі, причому гість запозичив фрак заснулого містера УИНКЛЯ. На балі вони користувалися таким успіхом, що викликали ревнощі полкового лікаря, що мав серйозні види на якусь удову, що досить охоче танцювала з ними; у підсумку полковий лікар порахував себе ображеним, і ранком містера УИНКЛЯ розбудив його секундант (ні лікареві, ні пиквикистам гість не повідомив свого імені, тому ревнивець розшукував власника фрака). УИНКЛЬ, не в силах згадати подій учорашнього вечора, приймає виклик. Він у жаху, тому що, незважаючи на репутацію спортсмена, зовсім не вміє стріляти. На щастя, у фатальної риси з’ясовується, що доктор жадає аж ніяк не його крові, і справа кінчається рішенням випити разом по склянці вина. Увечері в готелі дуелянти знаходять тих, хто їм потрібний: Тапмена й гостюючи пиквикистов, що виявляється мандрівним актором Альфредом Джинглем. Так і не одержавши задоволення, вони віддаляються - дуель із актором неможлива!
У Рочестере проводяться військові маневри - подія, який пиквикисти пропустити не можуть. У ході маневрів вітер відніс капелюх містера Пиквика, і, доганяючи її, він зіштовхується з каретою містера Уордля. Буваючи в Лондоні, містер Уордль відвідав кілька засідань Пиквикского клубу й пам’ятав друзів; він радо запрошує їх у карету, а потім і у свій маєток Менор Фарм - погостювати
Сім’я містера Уордля складається з його матері, його незаміжньої сестри мисс Рейчел і двох його юних дочок Эмили й Ізабелли. Будинок повний численними гостями й домочадцями. Це гостинне сімейство несе в собі дух доброї старої Англії. Гостей розважають стріляниною по воронах, причому містер УИНКЛЬ, що ще раніше продемонстрував незнайомство з кінним спортом, підтвердив своє повне невміння стріляти, ранивши містера Тапмена. За пораненим доглядає мисс Рейчел; спалахує любов. Але на крикетному матчі в Магльтоне, що вирішили відвідати містер Уордль і пиквикисти, вони знову зустрічають Джингля. Після матчу й рясних узливань він супроводжує їх додому, зачаровує всю жіночу половину Менор Фарм, домагається запрошення погостювати й, підслухуючи й підглядаючи, починає плести інтригу з метою або женитися на мисс Рей-чіл і заволодіти її станом, або одержати відступного. Зайнявши грошей у Тапмена, він умовляє стару діву бігти в Лондон; її брат і пиквикисти пускаються в погоню й наздоганяють утікачів в останню хвилину: шлюбна ліцензія вже отримана. За сто двадцять фунтів Джингль легко відмовляється від мисс Рейчел і тим самим стає особистим ворогом містера Пиквика.
Повернувшись у Лондон, містер Пиквик хоче найняти слугу: йому сподобалися дотепність і кмітливість коридорного з готелю, де вони виявили мисс Рейчел. Коли він заговорив про це зі своєю квартирною господаркою миссис Бардл, та чомусь розсудила, що містер Пиквик робить їй речення й, відповістивши згодою, негайно уклала його в обійми. Цю сцену застали підоспілі пиквикисти й маленький син миссис Бардл, що негайно заревів і кинувся буцати й щипати джентльмена. Слугу містер Пиквик наймає в той же вечір, але в той же час- виявляється відповідачем у справі про порушення шлюбної обіцянки, збиток від якого миссис Бардл оцінила в півтори тисяч фунтів
Не відаючи про згуслим над його головою хмарах, він зі своїми друзями відправляється в Итонсуилл спостерігати передвиборну боротьбу й вибори мера, і там, будучи запрошений на костюмований сніданок миссис Лео Хантер, створювачки «Оди здихаючій жабі», зустрічає Джингля. Той, побачивши пиквикистов, ховається, і містер Пиквик зі своїм слугою Сэмом Уэллером розшукують його, щоб викрити. Сэм знайомить зі слугою Джингля (або іншому, виступаючим у ролі слуги) Джобом Троттером і довідається від нього, що Джингль готується викрасти з пансіону якусь юну леді й таємно обвінчатися з нею. Викрити його можна, тільки лише застав на місці злочину, - і містер Пиквик проводить ніч у саду пансіону під заливним дощем, безплідно чекаючи, коли шахраї приїдуть за леді. Зрозуміло, він не дочекався нічого, крім ревматизму й надзвичайно неспритного положення, що виникло, коли він постукав серед ночі у двері пансіону. Джингль знову насміявся над ним! Добре ще, що, що приїхали в ці краї на полювання містер Уордль зі своїм майбутнім зятем містером Трандлем засвідчують його особистість і роз’ясняють непорозуміння господарці пансіону!
Пиквикисти також одержують запрошення на полювання, а потім і на весілля Трандля й дочки Уордля Ізабелли, що відбудеться на святках у Менор фарм. Полювання скінчилося для містера Пиквика пробудженням у сараї для худоби сусіда-поміщика. Весь день його, що страждає від ревматизму, Сэм возив у тачці, а після пікніка, він, віддавши належне холодному пуншу, був залишений спати прямо в тачці під мальовничим дубом, росшим на території сусіда, і спав так солодко, що не помітив, як його перевезли
Від батька Сэма, кучерів, містер Пиквик довідається, що той віз Джингля й Троттера в Ипсуич, причому вони весело згадували, «як обробили стару петарду» - так вони йменували, безумовно, містера Пік-вика. Зажадавши мести, містер Пиквик і Сэм їдуть в Ипсуич. Готель, де вони зупинилися, велика й запущенна, коридори її заплутані, а кімнати як дві краплі води схожі один на одного - і, заблудившись, містер Пиквик серед ночі виявляється в кімнаті леді в жовтих папільйотках. Це обставина ледь не зіграла фатальну для нього роль, тому що джентльмен, що зробив ранком їй речення, був ревнивий, і леді, боячись дуелі, ринулася до судді із проханням превентивно заарештувати містера Пиквика - але, на щастя, положення рятує Сэм, що так само жагуче хоче помститися Троттеру, як його хазяїн - Джинглю. Сэм встиг довідатися, що Джингль під ім’ям капітана Фиц-Маршалла «обробляє» сімейство судді; містер Пиквик застерігає суддю, де ввечері вони зможуть зустрітися із бродячим актором віч-на-віч. Сэм на кухні чекає Троттера, що, подібно тому, як його хазяїн зваблює дочку судді, займається куховаркою, що зібрала деньжат. Саме тут Сэм знайомить зі служницею Мэри й знаходить у ній пребагато досконалостей. Увечері Джингль і Троттер викриті, містер Пиквик гнівно кидає їм в особу слова «негідник» і «шахрай».
Тим часом настали святки, і друзі відправилися до містера Уордлю. Свято так удалося, що містер Пиквик перемінив незмінні гетри на шовкові панчохи й взяли участь у танцях, а також у катанні по крижаній доріжці, що й закінчилося для нього купанням в ополонці; містер УИНКЛЬ знайшов свою любов - мисс Арабелла Эллен була подружкою нареченої; і все суспільство познайомилося із двома студентами-медиками, один із яких був братом мисс Эллен.
Pages: 1 2
Збережи - » Чарлз Диккенс «Посмертні записки Пиквикского клубу» . З'явився готовий твір.