Чацкий – образ “нової людини” (По комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”)

Чацкий починає нове століття - Верб цьому все його значення й весь розум. И. А. Гончарів Комедія А. С. Грибоєдова “Горі від розуму” зіграла видатну роль у справі суспільно-політичного й морального виховання декількох поколінь російських людей. Вона озброїла їх на боротьбу з насильством і сваволею, підлістю й неуцтвом в ім’я волі й розуму, в ім’я торжества передових ідей і справжньої культури. Ми, як і наші батьки й діди, захоплюємося художньою досконалістю “Горя від розуму”, блиском мови, разюче яскравим зображенням побуту й вдач, реалістичною точністю образів Грибоєдова. У комедії показана боротьба нового зі старим, котра розпалювалася усе сильніше, проникаючи в різні сфери життя, відображаючись у мистецтві й літературі. Спостерігаючи цю боротьбу в житті, Грибоєдов показав її у своїй комедії з погляду передової людини свого часу, близького по поглядах до декабристів. В образі Чацкого Грибоєдов уперше в російській літературі показав “нової людини”, натхненого піднесеними ідеями, що піднімає бунт проти реакційного суспільства в захист волі, гуманності, розуму й культури, що виховує в собі нову мораль, що виробляє новий погляд на мир і на людські відносини

Олександр Андрійович Чацкий – це парубків, дворянин. Батьки Чацкого рано вмерли, і він виховувався в будинку Фамусова – друга його покійного батька. Чацкий не тільки розумний, але й розвита людина, з почуттям, або як його рекомендує покоївка Ліза: Так-З, так сказати, красномовний, а боляче не хитрий; Але будь військовий, будь він статський, Хто так чутливий, і весел, і гострий, Як Олександр Андреич Чацкий! В “Горі від розуму” всі гості Фамусова рабськи копіюють звичаї, звички й убрання французьких модисток і безрідних заїжджих пройдисвітів, що розжилися на російських хлібах. Всі вони висловлюються на “суміші французького з нижегородським” і німіють від захвату побачивши будь-якого заїжджого “французика з Бордоіль”.

Вустами Чацкого Грибоєдов з найбільшою пристрастю викрив це неварте раболіпство перед чужим і презирство до своєму: Щоб винищив Господь нечистий цей дух Порожнього, рабського, сліпого подражанья; Щоб іскру заронив він у кому-небудь із душею, Хто міг би словом і прикладом Нас утримати, як крепкою вожжой, Від жалюгідної нудоти по стороні чужої. Чацкий полум’яно любить батьківщину, але не держава царів, поміщиків і чиновників, а Росію народну, з її могутніми чинностями, заповітними переказами, розумом і працьовитістю. Ця справжня любов до батьківщини обернулася гарячою ненавистю до всілякого рабства й гноблення народу – соціальному, політичному, духовному. Дворяни фамусовского кола цінують у людях чини й багатство, а Чацкий – щирий, дотепний, він посміюється над Фамусовым, гостро вышучивает московських дворян, їхнє життя й времяпрепровождение: чи Не ці грабіжництвом багаті? Захист від суду в друзях знайшли, у спорідненні, Чудові соорудя палати, Де розливаються в бенкетах і марнотратстві. Та й кому в Москві не затискали роти Обіди, вечері й танці? Фамусов намагається повчати Чацкого: “Именьем, брат, не управляй помилково. А головне – мабуть-тка послужи”. Чацкий нехтує людей, готових В Заступників позіхати на стелю, З’явитися помовчати, пошаркать, пообідати, Підставити стілець, підняти хустку. Він уважає, що потрібно служити твір саллсоч.

ру © 2005 “справі, а не особам”. Чацкий захищає право людини вільно вибирати собі заняття: подорожувати, жити в селі, “вперить розум” у науки або присвятити себе “мистецтвам творчим, високим і прекрасним”, тому Фамусов повідомляє Чацкого небезпечною людиною, що не визнає влади. Особиста драма Чацкого – його нерозділена любов до Софії, Софія, при всіх своїх гарних щиросердечних задатках, все-таки цілком належить до фамусовскому миру

Вона не може полюбити Чацкого, що всім складом свого розуму й своєї душі протистоїть цьому миру. Він любить серйозно, бачачи в Софії майбутню дружину. Тим часом Чацкому дісталося випити до дна гірку чашу, не знайшовши ні в кому “співчуття живого”, і виїхати, відвозячи із собою тільки “мильон роздирань”.

Ах, той скажи любові кінець, Хто на три роки вдалину виїде! А. А. Чацкий серйозно готується до суспільної діяльності. “Він славно пише, переводить”, – говорить про нього Фамусов і все повторює про його високий розум. Він подорожував, учився, читав, приймався, як видно, за працю, був у зносинах з міністрами й розійшовся. Неважко догадатися, чому: “Служити б рад, – прислужуватися нудно”. Одне з головних відмітних властивостей Чацкого – повнота почуттів

Вона виявилася й у тім, як він любить, і в тім, як він гневается й ненавидить. У всім він проявляє щиру пристрасть, завжди буває гарячий душою. Він палкий, гострий, розумний, красномовний, повнині життя, нетерплячий. Він виявляє собою втілення доброї юності, чесності, довірливості, по^-юному безмежної віри в себе й свої можливості. Ці якості роблять його відкритим для помилок і уразливим

Чацкий – єдиний зримо діючий позитивний герой у комедії Грибоєдова. Але його не можна назвати винятковим і самотнім. Мислитель, борець-декабрист і романтик з’єднуються в ньому, як вони часто з’єднувалися в ту епоху в реальних людях і реальному житті

У нього є однодумці: ми довідаємося про їх завдяки внесценическим персонажам (тим, про які говориться в п’єсі, але які прямо не зайняті в дії). Це, наприклад, професори Педагогічного інституту, які, за словами княгині Тугоуховской, “вправляються в розколах і безвір’ї”, це “божевільні люди”, схильні до ученью, це племінник княгині князь Федір, “хімік і ботанік”. Чацкий у комедії представляє молоде мисляче покоління російського суспільства, його кращу частину

А. И. Герцен писав про Чацком: “Образ Чацкого, сумного, неприкаяного у своїй іронії, що трепится від обурення, відданого мрійливому ідеалу, з’являється в останній момент царювання Олександра I, напередодні повстання на Исаакиевской площі. Це – декабрист, це людина, що завершує епоху Петра Першого й силкується розглянути, принаймні на обрії, обітовану землю…” Комедія Грибоєдова дотепер овіяна подихом життя, що кличе людей уперед, у сьогодення й майбутнє, і відмітає зі свого шляху все старе, віджиле

Збережи - » Чацкий – образ “нової людини” (По комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”) . З'явився готовий твір.

Чацкий – образ “нової людини” (По комедії А. С. Грибоєдова “Горі від розуму”)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.