Буддійська ідея карми зовсім відмінна від індуїстської. У буддизмі карма означає “імпульси”, які спонукують нас що-небудь робити або думати. Ці імпульси виникають як результат попередніх звичних дій або поведінкових моделей. Але оскільки немає необхідності додержуватися кожного імпульсу, наші поводження не є строго детермінованим. Така буддійська концепція карми

И в індуїзмі, і в буддизмі втримується ідея переродження, але розуміється вона по-різному. В індуїзмі ми говоримо про атмане, або “я”, перманентному, незмінному, окремому від тіла й розуму, завжди тому самому й перехідному з життя в життя; всі ці “я”, або атмани, єдині із вселеної, або Брахмой. Отже, різноманіття, що ми бачимо навколо нас - ілюзія, тому що в реальності всі ми єдині

Буддизм трактує цю проблему інакше: не існує незмінне “я”, або атман, що переходить із життя в життя: “я” існує, але не як плід фантазії, не як щось безперервне й постійне, перехідне з одного життя в іншу. У буддизмі “я” можна вподібнити зображенню на кінострічці, де існує безперервність кадрів, а не безперервність перехідних з кадру в кадр об’єктів. Тут неприйнятна аналогія “я” зі статуєю, що переміщається, як на конвеєрі, з одного життя вдругую.

Як було сказано, всі істоти рівні в тому розумінні, що всі вони мають однакові можливості стати буддою, однак буддизм не проголошує, що всі тотожні або єдині в Абсолюті. Буддизм говорить, що кожний індивідуальний. Навіть ставши буддою, він зберігає свою індивідуальність. Буддизм не затверджує, що все є ілюзією: все подобно ілюзії. Це серйозна відмінність. Предмети подібні ілюзії в тому розумінні, що вони здаються твердими, постійній і конкретними, тоді як у дійсності вони не такі. Предмети не є ілюзією, оскільки ілюзорна їжа не наповнить наш шлунок, а реальна їжа наповниться

Інша значна відмінність полягає в тому, що в індуїзмі й буддизмі особливе значення надається різним видам діяльності, що веде до звільнення від проблем і труднощів. В індуїзмі звичайно підкреслюються зовнішні фізичні аспекти й техніки, наприклад, різні асани в хатха-йогу, у класичному індуїзмі - очищення шляхом обмивання в Гангу, а також режим харчування

У буддизмі велике значення надається не зовнішнім, а внутрішнім технікам, що впливають на розум і серце. Це видно на прикладі таких виражень, як “розвиток доброго серця”, “розвиток мудрості для бачення реальності” і т.д. Це розходження проявляється також про підхід до проголошення мантр - особливих санскритських складів і фраз. В індуїстському підході акцент робиться на відтворення звуку. Із часу Вед уважалося, що звук вічний і має свою власну величезну силу. На противагу цьому в буддійському підході до медитації, що включає мантри, особлива увага приділяється розвитку здатності до концентрації за допомогою мантр, а не звуку як такому

Протягом свого життя Будда навчав різним методам, але як і у випадку з навчаннями Ісуса Христа, при житті Будди нічого не було записано. Через кілька місяців після відходу Будди зібралися 500 його учнів (пізніше ці збори стали відомо як Перша буддійська рада) , щоб усно затвердити те, чому вчив Будда. Учні по пам’яті відтворювали різні уривки почутих ними священних текстів. Незважаючи на те, що ці збори текстів, відоме за назвою “Трипитака”, або “Три кошики”, було відтворено по пам’яті й офіційно затверджено вже в цей ранній період, записане воно було значно пізніше. Наприклад, палийский конон був записаний на початку 1 в. н.е. у Шри Ланку. Причиною цього було те, що письмова мова використовувалася в той час тільки в комерційних або адміністративних цілях і ніколи не використовувався для наукових цілей або цілей навчання. Ці тексти зберігалися в пам’яті, причому певні групи людей у монастирях були відповідальні за збереження різних текстів

Не всі навчання Будди передавалися усно так відкрито. Уважалося, що деякі з них призначені для майбутнього, тому вони изустно передавалися з покоління в покоління вчителями й учнями більш таємно. Іноді навчання Будди, оприлюднені в значно більше пізніше час, піддаються критиці

Критика пізніх буддійських навчань як неавтентичних на підставі того аргументу, що тільки ранні буддійські джерела містять справжні слова Будди, представляється неспроможної. Тому що якщо “ранні” буддисти заявляють, що пізніші традиції неавтентичні, тому що засновано на усній традиції, те цей же аргумент може бути використаний і відносно ранніх навчань, тому що вони теж не були записані самим Буддою, а передавалися усною традицією. Той факт, що різні тексти Будди були записані на різних мовах і в різних стилях, також не ставить під сумнів їхня дійсність, тому що сам Будда говорив, що його навчання варто зберігати на тій мові, що прийнята в даному суспільстві, з обліком властивого цьому суспільству стилю. Особливе значення завжди повинне надаватися змісту, а не словам, текст не повинен мати потребу в додатковому тлумаченні

Ця перша група навчань, що передавалася усно й відкрито, згодом була записана й утворила основу напрямку, відомого як Хинаяна. Різні розколи й менш значні розбіжності в трактуванні основних положень привели до поділу Хинаяни на 18 шкіл, у яких на різних індійських діалектах передавалися незначно відрізняються друг від друга тексти. Школа Тхеравади, наприклад, потрапивши в Шрі-Ланку й у Південно-Східну Азію, зберігала свої навчання мовою впали, а школа Сарвастивади, що одержала поширення в Центральній Азії, використовувала санскрит

Хинаяна, загальний термін для назви цих 18 традицій, означає “Скромна колісниця”. Звичайно, Хинаяна переводиться як “Мала колісниця”, однак немає потреби надавати цьому слову зневажливий відтінок. Колісниця означає “рух розуму”, тобто шлях мислення, почуття, дії й т.д., що веде до певної мети. Вона скромна в тому розумінні, що припускає методи досягнення скромної, а не вищої мети. Вона існує для тих, хто просто працює над подоланням своїх власних проблем, тому що для них було б непосильно працювати з метою подолання загальних проблем. Замість того, щоб прагнути стати буддою, вони прагнуть стати звільненими людьми (на санскриті “архат”) .

Будда вчив, що в поточну світову епоху з’явиться 1000 будд. У системі Хинаяни затверджується, що для того, щоб стати буддою, необхідно випливати шляхи бодхисаттви, тобто повністю присвятити себе наданню допомоги іншим до самовдосконалення, щоб робити це щонайкраще; однак всі 1000 місць уже зайняті. Отже, працювати для того, щоб стати буддою в поточній епосі нема рації, тому варто прагнути до того, що є практично досяжним, тобто прагнути стати звільненою людиною

Далі, Будда вчив, що коли людина досягає нірвани, або звільняється від власних проблем, тоді потік свідомості переривається або гасне подібно свічі. Це допомагає людям, що не переслідують вищі цілі, не бути подавленими страхом, а також дає їм можливість відчути, що дійсно наступить кінець їхнім стражданням, і в такий спосіб вступити на шлях Хинаяни.

У записані пізніше навчаннях Махаяни (”Простора колісниця*) ті 1000 будд, про появу яких говорив Будда, розглядаються як засновники світових буддійських религий. Крім них з’явиться також безліч інших будд, які не будуть засновниками світових буддійських религий; стати одним із цих будд можливо. Більше підготовлених учнів Будда наставляв, як стати буддою: це означає не тільки подолання власних проблем, але й власних обмежень, а також максимальну реалізацію можливостей по наданню допомоги ближнім. Будда вчив, що припинення потоку свідомості після досягнення паринирвани означає припинення існування потоку свідомості в його колишній якості. Таким чином, потік свідомості вічний, як і життя, наповнене допомогою ближнім

Отже, першою записаною системою навчань була Хинаяна. У ній утримуються основні навчання, визнані також і Махаяной, а саме: всі навчання. про карму (причинно-наслідковий зв’язок) ; всі правила етичної самодисципліни, включаючи правила монастирської дисципліни для ченців і черниць; аналіз діяльності розумової й емоційної сфер; вказівки як розвити здатності до концентрації, а також як досягти мудрості, щоб перебороти омани й побачити реальність. Навчання Хинаяни включають також способи розвитку почуття любові й жалі. Любов визначається як бажання щастя іншим людям, а жаль - як побажання іншим людям звільнитися від їхніх проблем. Махаяна розвиває ці положення, додаючи до них прийняття на себе відповідальності за діючу допомогу іншим людям, не обмежуючись тільки побажанням їм добра. Оскільки внаслідок властивих людині обмежень він не в змозі надавати іншу максимальну допомогу, особливе увагу Махаяна приділяє розкриттю серця індивідуума за допомогою бодхичитти. Бодхичитта означає установку стати буддою, іншими словами серце, що прагне до подолання всіх властивих особистостей обмежень і до реалізації всіх можливостей з метою надання найбільшої допомоги кожному..

Pages: 1 2 3