Європа довідалася про монголів тоді, коли на світовій арені з’явилися полчища Чингисхана, що сіяли смерть і руйнування в Ірані й Китаю, на Русі й у Середній Азії, у Чехії й на Кавказі. У пам’яті сучасників, а потім їхніх нащадків монголи залишилися диким кочовим народом, варварською ордою, здатної руйнувати, а не творити. І лише через багато сторіч учені відкрили древню монгольську культуру, скарбницю фольклору, у якій монгольський народ «встає перед нами зі своїми радостями й прикростями, зі своєю щирою любов’ю до батьківщини, до широкого степу й до гарячого степового коня, зі зворушливою прихильністю до матері, до коханої, до дружини,- пише відомий німецький сходознавець Бертольд Лауфер у своєму «Нарисі монгольської літератури».- Ми пізнаємо загальнолюдські й разом з тим шляхетні й лицарські риси цих неприборканих синів степу, які ніколи стукалися у двері нашої батьківщини такими могутніми ударами меча».

Відкриття монгольської літератури мало величезне наукове значення тому, що саме завдяки їй учені Європи докладно ознайомилися з буддизмом - релігією, значення якої для Азії, мабуть, було не менше, ніж значення християнства для середньовічної Європи. У середні століття, як відомо, і ідеологія, і культура, і політика виступали в релігійному одяганні. Саме так потрапила на Русь древня візантійська культура, переплавлена потім росіянами в кращих досягненнях живопису, літератури, архітектури Київської й Московської Русі. У Монголію, країну ніколи «язичеську», потрапила древня буддійська культура, те, чим для Русі була Візантія, для Монголії був Тибет. Візантійська культура була спадкоємицею античної, а тибетська - спадкоємиця культури Індії, де народився буддизм

На монгольську мову були переведені сотні різних буддійських творів, переведені й надруковані. Правда, принцип роботи монгольських друкарень відрізнявся від західноєвропейських. Аркуш рукопису наклеювався на шматок дерева, писаною стороною вниз. Потім митецький різьбяр видаляв все зайве, залишаючи лише контури букв. Після цього можна було, змазуючи фарбою дошку, друкувати потрібна кількість екземплярів книги. Перші сторінки друкувалися червоною фарбою, інші - чорної. По краях заголовка йшли художні мініатюри, як правило иллюстрировавшие зміст книги. Книги, видрукувані таким способом, прийнято називати ксилографами. Наприкінці книги приводилися імена авторів, перекладачів, коментаторів, редакторів, назва місця друкарні (точніше, ксилографії) і дата надрукування. Ці висновки, схожі на наші вихідні дані, публикуемие наприкінці книг, розповідають про історію створення твору, його долях і виданнях. Словом, є не сухою довідкою, а літературно-історичним документом, твором у творі. І по форматі, і по художніх вартостях монгольські книги-ксилографи нерідко перевершують свої тибетські прототипи

Перекладачі буддійських творів з тибетської на монгольську мову носили жовті одіяння ченців. Але, подібно Кирилові й Методієві, творцям слов’янської абетки, вони були чудовими мовознавцями й теперішніми вченими

Буддійська література буяє складними філософськими термінами, поняттями логіки, медицини, теології. У монголів же спочатку цих термінів у мові не було. Не було і єдиної літературної мови. «Хоча основний запас слів діалектів різних областей властиво великої Монголії був єдиним, окремі звуки їх все-таки сильно відрізнялися друг від друга. Оскільки немає жодного твердо встановленого словника спеціальних слів для перекладу буддійських творів, різні перекладачі кожний за своїм розсудом стали б неправильно перекладати багато речей і було б допущене безліч помилок», і тому «був складений термінологічний словник».

Ця цитата не із твору сучасного лінгвіста. У таких чисто наукових термінах пояснювали своє завдання автори «Джерела мудреців», спеціального тібетсько-монгольського словника термінів, випущеного у світло більше двохсот років тому. В Улан-Уде почата публікація цього чудового добутку в перекладі на російський мова

Про майстерність монгольських перекладачів говорить такий факт. У Тибеті протягом сторіч ішла робота з перекладу із санскриту основного канону буддійської релігії («Канджур») і коментарів до нього («Танджур»). Весь канон складається з 108 томів, а коментарі займають більше 200 томів! Монгольські перекладачі перевели всі ці 300 томів на рідну мову. І перевели досить швидко. Європейські вчені й донині не можуть зробити це - на жодному мові, крім тибетського й монгольського, немає повного перекладу «Канджура» і «Танджура».

Основна частина друкованої продукції Монголії - буддійські твори. Але крім її існувала велика географічна і юридична література. Особливо цінувалися медичні твори: вони коштували дорожче всіх інших. Археологи знайшли й у самій Монголії, і в сусідні з нею країнах напису, що ставляться до XIII-XIV століть, виконані монгольською мовою. Записано чудові добутки фольклору, пісні, сказання, героїчний епос, що оповідає про славні справи «владики десяти сторін світу», Гэсэре, і інший епос, присвячений богатиреві Жангару.

«Жангариада» була вперше записана не в самій Монголії, а на берегах… Волги, у калмицькому степу

«Друг степів калмик» — нащадок жителів Джунгарської держави, що существовали в Центральній Азії. На початку XVII століття калмики зробили грандіозний кидок на захід і осіли в низов’ях Волги, по правому її березі. Частина калмиків біля двохсот років тому повернулася у свої рідні степи. Їхні нащадки, ойрати, живуть у степах Монгольської Народної Республіки й у КНР, у Внутрішній Монголії. Для інших калмиків степ за Волгою стала другою батьківщиною. Тут і зложилася єдині калмицькі нації, а один з монгольських діалектів перетворився в самостійну мову - калмицький. На ньому говорять понад 100 тисяч чоловік, в основному населяющих Калмицьку АРСР. Це єдина монгольська мова на території Європи

Імперія Чингисхана була недовговічною. Вона незабаром розпалася на кілька самостійних держав, а потім сама Монголія потрапила під владу чужоземців. Території на півночі відійшли до Російської імперії, а всі інші монгольські землі - до Китайської імперії. Племена, що живуть в «росіянці Монголії», в XVII-XVIII століттях об’єдналися в народності бурят-монгольську, або просто бурятську. Мова їх називається бурятським. Правда, довгий час у бурять не було своєї власної літератури - у буддійських монастирях (дацанах) друкувалися книги на тибетському й древнемонгольском мовах. І лише в 1938 році був прийнятий остаточний варіант бурятського листа на російській основі. Двома роками раніше спеціальна лінгвістична конференція вирішила питання про те, який з діалектів покласти в основу літературної мови бурять

Близько 50 років тому народи Монголії утворили незалежну державу - Монгольську Народну Республіку. Навколо самих численних народностей, халха-монголів, або халхасцев, згуртувалися інші монгольські племена, і утворилася єдині соціалістичні нації. Халха-монгольська мова відрізняється від класичної монгольської мови, на який переводилися буддійські тексти. Для нього створена й своя писемність, в основу якої покладений росіянин алфавіт

Калмицький, бурятська, халха-монгольська й класична монгольський - от чотири основних монгольська мови зі своєю писемністю й багатою літературою. На території КНР і Афганістану є ще трохи дрібних монгольських мов

Найдавніший пам’ятник монгольською мовою ставиться до початку XIII століття… А що було раніше, до Чингисхана?

У середині минулого століття росіянин учений Кафаров (відомий також під чернечим ім’ям Палладій) відкрив чудовий пам’ятник історичної літератури монголів - «Таємне сказання», присвячене опису життя й походів Чингисхана. Створене «Сказання» в 1240 році, причому це лише дата його остаточної обробки й запису. Як видно, «Таємне сказання» жило в усній традиції десятки років. «Таємне сказання» - добуток досить складної й відпрацьованої літературної форми, що могла бути створена лише в результаті тривалої традиції. Імовірно, і до Чингисхана монголи були культурним народом

Досить можливо, що монголи мали попередників в особі киданей, що створили в X-XII століттях могутня держава в Східній Азії. На киданьском мові створювалися оригінальні добутки, на нього перекладали добутку літератури інших народів. До нас дійшли зразки цієї літератури. Але, на жаль, написані вони самобутнім киданьским листом, що і донині залишається нерозшифрованим. Багато вчених уважають, що мова киданей дуже близька монгольському, а можливо, і просто є самою древньою формою монгольської мови

Pages: 1 2