Божество древніх слов’ян (твір з народознавства)

Наші далекі предки жили в злагоді й спокої із природою, що по-справжньому й обожнювали, і боялися. Тому й наділяли явища природи людськими рисами: розумом, добротою, злом, підступністю. Грози й битви – грізний бог – так можна назвати На, бога блискавки, грому й дощу. Його видимими земними символами вважали кремезний дуб, червону катину, вепра й півня-будимира, що проганяв нечисту силу тьми й будив сонну природу. Сварог був богом небесного вогню. Він «подарував» хліборобам ковальське знаряддя, «навчив» їм розпікати в горні залізо й кувати з нього зброя.

Освячення і обожнювання Сонця зливалося з вихвалянням Дажбога, сина Сварога. Великої честі заслуговував людин, якого порівнювали із сонцем. Коли ми щедруємо на старий Новий рік, 13 січня, то поїсти: «Ясне сонечко – це господарка, ясен місяць – це хазяїн, ясні зірки – це його дитинки». Богом живої природи був Яріло, любов – Лада, що й дотепер у слові «порядок» персоніфікує згоду й мир між людьми.

Збережи - » Божество древніх слов’ян (твір з народознавства) . З'явився готовий твір.

Божество древніх слов’ян (твір з народознавства)





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.