Бойове застосування протитанкового вертолітного батальйону

виявлення мети і її знищення;

переміщення на запасну вогневу позицію й повторний обстріл мети;

переміщення на наступні бойові позиції або на передовий пункт поповнення запасів боєприпасів і палива або повернення у вичікувальний район. [5,стор.25]

Основними ветролетами вогневої підтримки армії США є АН-1S “Кобра ТОУ”, АН-64А “АПАЧ” (Додаток 1) які не тільки мають потужне озброєння, але й більший ступінь збереження боєздатності, живучості й можливості повернення в лад. Високу ефективність бойових вертольотів підтверджують результати моделювання бойових дій західних військових експертів, згідно яким на кожний збитий вертоліт доводиться шість-дев’ять уражених танків (при дальності пуску ПТУР “ТОУ” 2000-2500 м.).

Поступивший на озброєння АН-64А має більше високі характеристики озброєння й системи керування вогнем, що дозволяє екіпажу успішно виконувати завдання в складних метеорологічних умовах, а так само вночі. “Апач” має основне озброєння ПТУР “Хеллфайр”, що забезпечує стрілянину по крапковим цілям і имеющий лазерній системі наведення. Імовірність поразки досягає 0,95. А дальність поразки 8 км.

Стрілецьке озброєння представлене одностовбурної 30мм автоматичною гарматою Хьюз Н230А-1 “Чейн Ган”, установленої на турелі під фюзеляжем, з дальністю стрілянини осколково-фугасними снарядами до 3 км. (боєкомплект 1200 шт.). Крім того на підвісках можливе розміщення 70 мм некерованих авіаційних ракет, що представляють погрозу для легкобронированной техніки

Вертоліт розрахований на можливе продовження бойових дій після влучення снарядів калібром 23мм, тобто ЗСУ 23-4 “Шилка”, а лопати при влученні 12,7 мм або дрібних осколків. Всі елементи динамічної системи – несучі й кермовий гвинти, трансмісія й ін. – здатні функціонувати, принаймні, у плині 20 мінут після влучення в них снарядів, що дозволяє екіпажу виконати бойове завдання й вернутися на базу. Високий рівень бойової живучості вертольота досягається шляхом бронювання кабіни, використання двох незалежних гідросистем, протектирования паливних баків, а також бронювання найбільш важливих систем і ділянок планера

Вертоліт АН-64 “Апач” використовували в бойових умовах під час війни в Іраку (1991 р.) у складі 12-й бойової авіаційної бригади, що має 130 вертольотів цього типу [2,стор.107], а так само при проведенні операції НАТО Вюгославии.

Для батальйону в ході бойових дій створюються основні й запасні райони зосередження, вичікувальні райони, передові пункти, основні й запасні вогневі позиції (Додаток 2).

Райони зосередження вибираються на видаленні до 70 км. там де їсти можливість укрити або замаскувати вертольоти. На маршрутах підльоту до переднього краю призначають вичікувальні райони. Їх займають на короткий час, поки виробляється доразведка цілей і уточнюються бойові позиції (вогневі рубежі). Передові пункти призначаються на видаленні 20 – 25 км від переднього краю за розпорядженням командира бригадної (батальйонної) тактичної групи для кожної роти з метою поповнення боєприпасами й паливом

Вогневі рубежі визначаються на видаленні 3-3- 8 км від об’єкта удару. Займаються вони завчасно або в ході бою з таким розрахунком, щоб можна було раптово атакуватися

Передбачається, що із засідок вертольоти будуть наносити удари в режимі висіння з підходом цілей на граничну дальність. В інших випадках атака може вироблятися при інших режимах польоту

Бій вертольоти, як правило, ведуть на малій і гранично малій висоті. Швидкість і висота їхнього польоту залежать від положення супротивника, погодних умов і місцевості. при висуванні із глибини й маневрі в межах тилових районів своїх військ вони летять горизонтально на висоті близько 15 м. У міру наближення до тилової границі дивізій першого ешелону переходять на режим польоту з огибанием рельєфу місцевості, що, як уважаю, утрудняє їхнє виявлення засобами радіолокаційної розвідки. Над бойовими порядками бригад першого ешелону й перед фронтом своїх військ вертольоти летять на висоті 3-5 м.

У складі військ прикриття протитанковий вертолітний батальйон веде розвідку супротивника, наносить по ньому удари, забезпечує розгортання й маневр своїх сил. Якщо ж загальновійськові з’єднання й частини атакують передній край, підрозділи батальйону наносять удари по опорних пунктах, другим ешелонам і резервам, відбивають контратаки, у першу чергу танкових підрозділів і частин

Коли оборона прорвана, батальйон наносить удари по отходящим війська супротивника, висаджує тактичні аеромобильние десанти, улаштовує засідки на шляхах відходу

Досвід застосування армійської авіації на навчаннях останнього років свідчить, що протитанковий вертолітний батальйон може здійснювати вогневий вплив на супротивника трьома основними способами: одночасно, безупинно й поетапно. У першому випадку батальйон поротно розгортається на призначених бойових позиціях, зосереджуючи основні зусилля на конкретній ділянці. При безперервному використанні підрозділів батальйону (принцип “однієї третини”) одна рота перебуває на бойовій позиції , виконуючи бойове завдання, друга робить переліт для нанесення вогневого удару, а третя на передовому пункті поповнює запаси боєприпасів і палива. Цей спосіб забезпечує безперервний вогневий вплив на супротивника протягом тривалого часу. Якщо ж передбачається поетапний вогневий вплив на супротивника, рота, що виконує бойове завдання, підсилюється другий. Як тільки одна з рот витратить боєприпаси або паливо, неї виводять із бою й заміняють третьою ротою

Для забезпечення ефективної поразки цілей установлюється порядок розподілу вогню. Він, як правило, утримується в постійно діючих інструкціях і включає наступні правила:

лівофланговий підрозділ вертольотів вогневої підтримки веде вогонь по цілям, що перебувають у лівому секторі району бою. Крайній лівий вертоліт веде вогонь по крайній лівій меті, а потім переносить його до центра;

правофланговий підрозділ вертольотів вогневої підтримки веде вогонь по цілям, що перебувають у правому секторі району бою. Крайній правий вертоліт веде вогонь по крайній правій меті, а потім переносить його до центра.[5, стр38].

У бої сили й засобу супротивника рідко будуть зручними цілями для обстрілу й поразки. Вони можуть швидко пересуватися й іти з-під ударів і будуть мати у своєму складі переважно движущиеся цілі. Протидія веденню спостереження на поле бою й погана видимість підсилюють негативний вплив на здатність вертольотів виявляти й знищувати такі мети. Щоб підготувати екіпажі вертольотів до дій у такій обстановці бою. Будуть використані два способи визначення черговості поразки мети:

- вибір важливої мети. Цей спосіб заснований на обліку типів цілей, які повинні знищуватися на поле бою в першу чергу. Класифікація цілей по важливості для поразки вертольотами вогневої підтримки проводиться нижче. Вона може мінятися залежно від поставленого бойового завдання й обстановки

вибір черговості поразки. Черговість поразки цілей ураховується кожним екіпажем вертольота при веденні имогня.

Черговість поразки містить у собі безпосередні дії, які необхідні як для забезпечення живучості вертольота, так і для рішення бойового завдання. Загальне правило полягає в тім, що екіпаж вертольота в першу чергу повинен відстежити й уразити найближчу від нього ціль, тому що та у свою чергу може так само виявити вертоліт і нанести йому поразка

Класифікація цілей по важливості

для вертольотів вогневої підтримки

1. Танки

2. Протитанкові засоби

3. Бронетранспортери й БМП

4. Зенітна артилерія й ЗУР

5. Штабні машини

6. Вертольоти вогневої підтримки (дивуються тільки в тому випадку, якщо являють собою загрозу для виконання бойового завдання)

7. Артилерія

8. Війська поза вкриттями

Класифікація цілей по черговості поразки

для вертольотів вогневої підтримки

Pages: 1 2 3

Збережи - » Бойове застосування протитанкового вертолітного батальйону . З'явився готовий твір.

Бойове застосування протитанкового вертолітного батальйону





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.