«Леся Українка! Це звучить узагальнююче, як ім’я, в якому злились мільйони українок і українців, мільйони безвісних чесних борців за свободу, які в глухі часи жорстокого царизму вслід за російським пролетаріатом не побоялися устати проти гніту й рабства»

(П. Тичина).

Життя Лесі Українки - великий подвиг в ім’я народу.

Творчість Лесі Українки багато в чому визначає розвиток модерністських тенденцій у літературі XX ст. її неромантична, символістська поезія та драматургія означили на межі віків увагу до нових цінностей, нових філософських, буттєвих проблем (йдеться насамперед про зосередження на внутрішньому світі людини, на індивідуальній психології).

Модернізм (від франц. Новітній, сучасний) Філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі XIX XX ст. і об’єднала новітні напрями й течії, яким притаманна більша увага до внутрішнього світу людини і більша творча свобода у його розкритті. Модерністи проголошували переважну увагу до індивідуальних, а не суспільних цінностей, зосередження на складності й неоднозначності сучасної дійсності.

Неоромантизм (від грец. Новий, Франц. Романтичний) - стильова тенденція модернізму, генетично пов’язана з романтизмом; має характерні риси: прагнення розірвати ідеал з дійсністю, уславлення Індивідуальної й суспільної свободи, піднесення постаті визначного героя, його порив у майбутнє.

Символізм (від франц. Умовний знак, прикмета, ознака) Стильова тенденція модернізму, головним художнім засобом якого є символ як спосіб вираження незбагненної суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця (символ - поза межами чуттєвого сприймання, дає право тлумачити його по-своєму).

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у м. Новограді-Во-линському в освіченій українській сім’ї (батько - Петро Косач - член Старої Громади, близький товариш М. Драгоманова; мати Ольга Косач - відома письменниця Олена Пчілка).

Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду.

З дитинства хворіла на туберкульоз кісток, але займалася самоосвітою (вчила мови, багато читала, грала на фортепіано).

1880 р. (у віці 9 років) - написала перший вірш «Надія».

1890 р. - написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи.

1894 р. - відвідання Лесею Українкою М. Драгоманова в Софії, де поетеса познайомилася з емігрантами, болгарськими культурними діячами.

Після 1895 р. - відчуття політичної неволі. Леся Українка у статті «Голос однієї російської ув’язненої» протестувала проти «кайданів», з якими «спимо спокійно»,

1901 р. - важке випробування для поетеси: смерть чоловіка Сергія Мержинського (їхні взаємини відбито у творах: «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…», «Порвалася нескінчена розмова», «Я бачила, як ти хиливсь додолу»), 1901 р. поїздка на Буковину.

1903 р. Леся Українка брала участь у відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві, де зустрілася з багатьма діячами української культури. Багато лікувалася в Криму, Грузії, Єгипті.

1 серпня 1913 р. - померла в грузинському містечку Сурамі. Тіло перевезене до Києва, поховане на Байковому кладовищі. Огляд творчості

Твори Лесі Українки позначені намаганням поєднати «гармонію ідеалу з життєвою правдою», що стало однією з істотних особливостей її творчого методу, визначеного поетесою як шоворомантизм».

1880 р. - маленька Леся написала свій перший вірш «Надія».

1890 р. 19-річна Леся написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи.

1893 р. світ побачила перша збірка поезій молодої поетеси «На крилах пісень», перейнята мотивами стоїчної боротьби з долею, закликами до самопожертви, до служіння рідному народові. У збірці авторка використовує риторичні фігури безпосереднього звертай-ня до адресата України, народу, рідного краю. У поезіях мають місце узвичаєні образи тяжкого шляху й колючих тернів уздовж нього, негоди і «темної ніченьки», провідної зорі й омріяної «волі гожої».

1899 р. виходить збірка під назвою «Думи і мрії». 1902 р. - укладена нова поетична збірка «Відгуки». У другій і третій збірках важливе місце відводиться романтичній образності. Свою сучасність Леся Українка оцінює як підле міжчасся, «часи глухонімії» (існування без подвижництва, героїки і боротьби, без тріумфальних вінків. Молоде покоління «вроджене в темниці», звикле «носить кайдани ржаві та важкі»), У збірках мають місце співчутливі мотиви, оплакування народної недолі й заклики до невтомної праці сівача просвітителя, Кидаючи заклик долі й богам, Леся Українка у своєму романтичному бунтарстві звертається до образу Прометея, який стане наскрізним у її поезії.

За прикладом І. Франка Леся Українка, упорядковуючи поетичні збірки, часто керувалася не хронологічним принципом розташування творів, а компонувала їх за мотивами чи жанрами в цикли. Об’єднання віршів під певним кутом зору змінювало їхню жанрову природу: ліричне розкриття теми ніби доповнювалося епічними, розповідними елементами. Особисті почуття ліричної героїні зосереджуються навколо загальнолюдських проблем виходу зі стану рабства на шляхи, що ведуть у кращий світ.

Драматична поема «Оргія» (березень 1913 р.) - це лебедина пісня Лесі Українки; у ній показана трагічна доля митця-патріота, зумовлена колоніальним становищем його батьківщини, загарбаної римлянами. Страждання грецького музиканта й композитора Антея пов’язані із занепадом рідної культури, адже її носії заради матеріальних вигод переходять на службу до колонізаторів. Лесі Українці належать такі цикли ліричної поезії:

1888 р. «Подорож до моря» (у цьому ранньому циклі вже став окреслюватись образ України, створений на основі особистих вражень Лесі від поїздки до Одеси);

1890 р, «Сім струн» (вірші циклу наснажені романтичним пафосом подолання особистістю життєвих труднощів, її готовністю помірятися силою з лихом, впевненістю у перемозі сил добра);

«Сльози-перли» (цикл присвячено І. Франку). Це триптих, об’єднаний патріотичною

ідеєю, невимовною тугою поетеси, викликаною багатовіковим стражданням роздертої чу

жинцями, пограбованої й поневоленої рідної землі;

1893 1894 рр. «Мелодії» (вірші циклу передають найсокровенніші переживання Лесі Українки. Вона намагалася не виносити на суд людський фізичний біль, проте бували й винятки).

«Романси» (жанр лірики, в якому Леся виявила себе новатором: мається на увазі вживання не наспівної, а говірної інтонації. Глибина, суперечливість і неоднозначність почуттів молодих людей окреслені у віршах цього циклу);

1895 - 1896 рр. - «Невільничі пісні» (сутність мотиву цього циклу; свобода як «Вічний дух розкутого ума» найяскравіше розкривається в тюрмі, оскільки там вона безроздільно панує в людських серцях. Як засвідчує назва циклу, образ неволі органічно єднається з образом пісні);

1905 р. - «Пісні про волю» (лейтмотивом цього циклу є думка про несумісність тиранії’ і свободи).

Леся Українка працювала і в інших літературних жанрах - ліро-епічних, драматичних: легенди («Сфінкс», «Саул», «Королівна»);

- поезія в прозі («Дим»);

- поеми («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Давня казка»);

драматичні поеми («Одержима», «Вавилонський полон», «На руїнах», «В катаком

бах», «Бояриня»);

Драма-феєрія («Лісова пісня»);

- лірико-драматична поема «Одержима» (1901). Це одна з перших спроб Лесі Українки

в цьому жанрі. Написана на основі євангельського мотиву - вчення Ісуса Христа про любов

до ближнього, незважаючи на те, друг він чи ворог. Головні персонажі: Міріам і Месія.

«Без надії сподіваюсь» (1890)

Поезія з першої збірки Лесі Українки «На крилах пісень», яка вийшла у 1893 р, Назва у перекладі з латинської мови означає «Без надії сподіваюсь». Поезія насичена пристрасним пафосом заперечення тужливих настроїв. Імпульсом до створення стало загострення хвороби Лесі Українки.

Наскрізний лейтмотив твору - рішучі змагання героїні з чорними реакційними силами. Леся Українка ставить головне питання про місце особистості в суспільному житті. На початку поезії лунають слова:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумнії Рішучі дії авторки («буду сіять квітки на морозі», «буду лить на них сльози гіркі») вселяють оптимізм Леся Українка вірить в перемогу над хворобою І над кривдою в суспільстві.

Pages: 1 2

Збережи - » Біографічні відомості. Леся Українка (1871 - 1913) . З'явився готовий твір.