Біле море: Географічне положення

Біле море ставиться до внутрішніх морів Північного Льодовитого океану, тобто, воно розташовано в північній півкулі, майже з усіх боків воно обмежено сушею й тільки з північної сторони від Баренцева моря його відокремлює водна границя, проведена через мис Святий ніс на Кольськім півострові й мис Канин ніс. Біле море являє собою океанську затоку, що глибоко урізалася в материк. Ця глибока западина улоговинного («ковшового») типу у віддалені геологічні епохи була покрита льодовиком. Це єдине арктичне море, що майже повністю лежить до півдня від полярного кола. Лише самі північні райони моря перебувають у межах полярного кола

Акваторія білого моря простирається від 63°47′ до 68°4′ північні широти. Площа її-біля 90 тисяч квадратних кілометрів. Середня глибина порядку 67 м , найбільша- 365 м . Рельєф дна нерівний і складний. Великі затоки Білого моря – : Мезенский на сході, Двинской і Онежский на півдні й Кандалакшский , що урізається в материк глибокою й вузькою смугою, на північно-заході. Найглибший район моря – Кандалакшский затока. Беріг цієї затоки скелястий, багато вузьких довгий бухт і острівців. Дно Горла являє собою підводний жолоб глибиною близько 50 м . Найбільш мілководна частина моря – північна, глибини тут не перевищують 50 м , причому дно дуже нерівне, особливо в Канинского берега й входу в Мезенский затока. Великі острови Білого моря – Соловецький архіпелаг на заході, о. Моржовец на півночі й о. Мудьюгский на південно-сході. Найбільш великі ріки, що впадають у Біле море – Північна Двіна, Мезень, Виг , Кандалакша, Кемь, Варзуга , Поной і Онега. Берега моря носять назви: Терский, Кандалакшский і Карельський-На північно-заході , західний берег Онезьке затоки, називаний Поморським берегом (район від Кеми до Онеги), має порізану берегову лінію, Літній-На півдні й Зимовий-На сході. Літній берег потужною, широкою мовою вдасться в море в напрямку на північний захід, до Соловецьких островів, відокремлюючи Онежский затока від Двинского .

Клімат

Хоча в стародавності Біле море й називалося Студеним, клімат його узбережжя більше континентальний , чим, наприклад, клімат Мурманського берега. Окруженность сушею, відсутність холодних плинів і панування вітрів з океану, що несуть теплі повітряні потоки, – такі основні фактори, що зм’якшують суворий клімат. Практично у всіх районах Білого моря протягом усього року не буває тривало сталої погоди, що обумовлено змінним впливом океанічних і континентальних повітряних мас.
Температура води Білого моря на поверхні (поблизу берегів) улітку, іноді досягає навіть 18 – 20°. Улітку температура води в південній частині Білого моря вище, ніж у північній його частині. Але остигання води починається в південній частині раніше, ніж у північної, і в середині осіни температура води в обох частинах моря зрівнюється. Солоність води в різних районах Білого моря також різна. Вона трохи нижче середньої солоності океану, 27, 5-28%o. У деяких місцях вона порівняно невелика через сильне опріснення по засобах надходження річкових вод в інших – досягає значних величин, відзначається активний обмін вод Білого й Баренцева морів. Біля поверхні переважає стік з Білого моря, а на глибині – у зворотному напрямку. Тому в Білому морі на глибині вода не тільки більше солона (30%0) але й більше холодна. Припливи мають правильний півдобовий характер. Швидкість припливу 0, 1-1- 4 м/сек. Найбільша величина припливів (близько 7 м) спостерігається в Мезенском затоці.
Найбільш сильне хвилювання моря ( 4-5 балів і більше) спостерігається в жовтні-листопаді в північній частині моря й у Горлі. Невеликі розміри моря не дозволяють розвитися великим хвилям – у Білому морі переважають хвилі висотою до 1 м .

Літо на Білому морі прохолодне й умерено вологе. При переважних північно-східних вітрах температура повітря в липні в середньому дорівнює 8-10 про с. Минаючі над Баренцевим морем циклони можуть змінити напрямок біломорських вітрів і підвищити температуру до 12-13 про с. У ті дні, коли над північно-східною Європою встановлюється антициклон, над морем переважають південно-східні вітри й сонячна погода, температура повітря підвищується в середньому до 17-19 про з, а в південній частині моря може досягати й 30 С. Улітку температура води на поверхні досягає 13-16 про з, товщина прогрітого шару 30-40 м, починаючи із цих глибин, спостерігається спочатку стрибкоподібне, а потім плавний спад температури до -1.4 про з на обріях 100 м і більше.
Прозорість води 10 – 20 м улітку й до 40 м узимку.
Зима на Білому морі тривала й сувора.

З настанням зими море, поступово остигаючи, віддає сухіше тепло. роль, Що Отеплює, моря позначається й у порівняно високій (-9,4 або -9,6 С) середній температурі січня. З лютого вплив, що отеплює, моря, до цього часу вже остиглого, зменшується, і клімат приймає більше континентальний характер; лютий – самий холодний місяць (середня температура -15,2 С). Однак при вторгненні теплого повітря з Атлантики температура повітря підвищується до -6 – -7 про З, а зсув у район моря антициклона з Арктики викликає похолодання до -24 —і26 про С и нижче. Узимку в затоках температура води на поверхні дорівнює -0,5 про З, із глибиною вона опускається до -3 про С.
У квітні-травні остигле море інтенсивно віддає холод, граючи стосовно суші охолодну роль, тому середня температура цих місяців (-2,1° у квітні й +3,7 °С у травні) невисока. У північних частинах навесні й улітку часті тумани.
. Фауна Білого моря, хоча вона й бідніше інших північних морів, винятково цікава й своєрідна через свого змішаного характеру й ставиться до помірно-арктичного . На безлісних скелях островів розташовуються різноманітні по видовому складі пташині базари – тут гніздяться баклани, чайки, крачки й інші. Особливо багато тут бакланів – у серпні в гніздах сидять пташенята різних віків.
. Підводний мир Білого моря багатий і своєрідний. Поверхня скель поростила м’якими коралами, актиніями, губками й гидроидами. У щілинах і між каменями плазують морські зірки, офиури , краби й креветки. З риб часто зустрічається зубатка, морський окунь, камбала й риба-пиногор . Можна побачити раків-пустельників і найрідшу офиуру з екзотичною назвою -г олова горгони.
Соловецькі острови:

Біле море не багато островами. Соловецькі острови -до рупнейший архіпелаг біломорського басейну. Вони перебувають у порівняно мілководній західній половині моря, при вході в Онежский затока, образуя західний і східний проходи в нього. Соловецькі острови розташовані в районі, де панує стічний плин вод ріки Онеги й Онезьке затоки, що йде від устя Онеги до півночі уздовж Літнього берега, що потім обгинає Соловецькі острова з поворотом до сходу, навколо північно-західного краю літнього берега. Ця частина Білого моря не тільки більше мілководна, але й більше тепловодна, чим інші його райони. У літні місяці морська вода в Соловецьких берегів добре нагрівається.
Льодовий режим:

Кілька слів про льодовий режим моря, що грає роль одного з важливих климатообразующих факторів у цьому районі. Як відомо, Біле море суцільно не замерзає: навколо всіх ділянок суши утвориться смуга льодового припаю, ширина якої хоча й залежить від вітрів, температурного режиму й інших причин, але не буває менше декількох кілометрів. Оперізуючи всі ділянки суши, припай залишає некрижаної, вільної від льоду частина моря; багаторічними спостереженнями встановлено, що ширина цієї смуги води між материком і островами й у найсуворіші зими залишалася постійної

Суцільна смуга льодового припаю оточує зимою й Соловецькі острова. У листопаді замерзають затока благополуччя й малі бухти, а відкрита частина затоки й рейд заповнені рухливим льодом. Незамерзаюча смуга на море між материковим і острівним припаєм є причиною того, що протягом багатьох століть Соловецькі острова з листопада по травень виявлялися зовсім відрізаними від зовнішнього миру.

Використання вод Білого моря:

Для Росії, і для республіки Карелія зокрема, Біле море має величезне значення:

Pages: 1 2

Збережи - » Біле море: Географічне положення . З'явився готовий твір.

Біле море: Географічне положення





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.