Біблія для віруючих і невіруючих

Уважне ознайомлення з досить численною антирелігійною літературою привело мене до наступних висновків:

1. Ця література вражає насамперед своєю неймовірною відсталістю. У ній можна знайти безліч положень, висловлених у науці 100-150 років тому й після давно вже рішуче відкинутих

2. У багатьох випадках справа обстоит набагато гірше: тут виявляємо масу грубейших перекручень фактів і зовсім явних вимислів

3. Автори багатьох антирелігійних добутків виявляють приголомшливе неуцтво, найчастіше в самих елементарних питаннях. Останнє, втім, пояснюється, зокрема, тим, що серед великої кількості людей, що пишуть на атеїстичні теми, немає жодного не тільки видатного, але просто рядового вченого

Було розглянуто понад 120 книг і статей антирелігійної пропаганди. Незважаючи на такий достаток літератури, зауваження до неї можна звести до декількох пунктів, тому що переважна більшість цих брошур і статей сумлінно повторюють один одного. Часом сумлінність ця буває разючої

Наприклад, Гур’єв текстуально повторює Ярославського й Рожицина, що не залишається в боргу, також буквально відтворюючи Ярославського. Подібних ” запозичень” у різних статтях і книгах виявлене безліч, хоча я не задавався метою встановити ступінь самобутності переглянутої літератури

Основні зауваження дозволю собі згрупувати наступним образом

ЧИВОСКРЕВ ХРИСТОС?

Це основне питання всієї релігії, всієї філософії, всіх наук, що стосуються людських поглядів, тому що воскреснути міг тільки Бог. Отже, питання про воскресіння —і це питання про те, є чи Бог. Не дивно, що майже всі добутки антирелигиозников ґрунтуються на питанні про воскресіння, і всі вони, як ведеться, відповідають на це питання негативно. Вони, можливо, не уявляють собі, що після деяких найважливіших відкриттів (про їх скажу пізніше) факт воскресіння Христа визнав не хто інший, як Фрідріх енгельс. Конкретно, у передмові до перевидання своїх творів він пише: “Новітні каппадокийские відкриття зобов’язують змінити наш погляд на деякі деякі, але найважливіші події світової історії, і те, що здавалося раніше вартої уваги тільки міфологів, повинне буде відтепер залучити й увага істориків. Нові документи, що скоряють скептиків своєю переконливістю, промовляють на користь найбільшого із чудес в історії, про повернення до життя Того, Хто був позбавлений її на Голгофі”.

Правда, ці рядки енгельса залишалися невідомими в Росії ще й тому, що вони жодного разу не були перекладені на російську мову у виданнях Маркса й енгельса.

За каппадокийскими відкриттями, що переконали навіть енгельса, пішов ряд відкриттів не менш, а більше важливих. Про цьому потім. Зараз повернемося до атеїстичної літератури

Підставою для антирелигиозников, зокрема, для отрицателей воскресіння, є, як вони запевняють, відсутність свідчень овоскресении.

Як же в дійсності обстоит справа? Чи дійсно такі свідчення відсутні? Один з найбільше часто виступаючих авторів, якийсь Дулуман, пише: “У той час, коли, по навчанню церковників, повинен був існувати на землі Христос, жило багато вчених і письменників: Йосип Флавій, Остин Тивериадский, Плексид, Сенека й ін., —і однак всі вони ні слова не говорять про Христю”.

Я привів цитату з Дулумана не тому, що вважаю його найбільш авторитетним дослідником даного питання, а тому, що він буквально процитував тут якогось Кандидова, що переписав ці рядки в Раковича, а той, у свою чергу, взяв їх у Шахновича, що буквально повторює Ярославського, тобто, ця загальна думка наших атеїстів. Правда, подекуди зустрічаються невеликі варіації: наприклад, хтось Соколовский до перерахованих Дулуманом письменникам додає Ліберія Сулия, а Рожицин і Тарноградский —і Тацита й Баландия. Цим вичерпується перелік древніх авторів, які, по утврждению наших атеїстів, жили в той період і нічого не написали про Христю. Чи не так це?

Почнемо один по одному. Про Христю дійсно не писали ні Остин Тивериадский, ні Либерий Сулий, ні Баландий, але з тієї причини, що цих “древніх письменників” ніколи не існувало. Ніякого Ліберія Сулия не було ні в стародавності, ні в пізніші часи. Існував Лаврентій Сурий, але й він жив не в часи Христа, а на десять сторіч пізніше. Ще більший конфуз вийшов з “древнім письменником” Баландием. Його теж ніколи не було в природі, а був чернець Боллан, але він жив пізніше Христа на тисячу п’ятсот років, тому не дивно, що, описуючи сучасні йому події, вона міг і не стосуватися саме воскресіння Христа. Так само вигаданий і Остин Тивериадский. У літературі відомий Оссия Твердник, що жив у часи палестинських подій, але це зовсім не письменник, а герой стародавньої візантійської повісті, літературний персонаж

Отже, ці “древні письменники” навряд чи можуть прийматися в розрахунок. Але крім них атеїсти згадують ще Йосипа Флавія, Плиния Старшого, Тацита. Вони, як затверджують атеїсти, теж не залишили ніяких свідчень про воскресіння Ісуса Христа. Чи не так це?

Почнемо з Йосипа Флавія. Він один з найбільш надійних історичних свідків. Карл Маркс говорив: “Достовірна історія може писатися лише на основі таких документів, як твору Йосипа Флавія й рівноцінні їм”.

Крім того, Флавій під час свого життя міг також бути в курсі подій, описаних у Євангелії. Нарешті, Флавій не був послідовником Христа, і немає підстав очікувати від нього яких-небудь перебільшень, вигідних християнам. Чи дійсно Флавій нічого не говорить про воскресіння Христа?

Тим, хто це заявляє, варто було б хоч раз у житті заглянути в уривки його творів, що вийшли в радянському виданні Академії наук СРСР. Там чорним по білому написано: “У цей час виступив Ісус Христос, людина високої мудрості, якщо тільки можна назвати Його людиною, совершитель чудесних справ; коли по доносі головних у нас людей Пілат розіпнув Його на хресті, похитнулися ті, які вперше Його возлюбили. На третій день Він знову з’явився до них живий”. Як же це в’яжеться із заявами й завіреннями, що Йосип Флавій ні слова не говорить про Христю?

Зроблю невелике застереження. Сто років тому це свідчення Флавія було поставлено під сумнів. Справа була в наступному: спочатку було відомо два варіанти рукопису. В одному з них слова “на третій день Він з’явився до них живий” були, а в іншому були відсутні. На цій підставі Б. Бауер ( 1809-1882) , а потім і його послідовники вирішили, що ці слова були вписані християнами пізніше. Так з’явилася легенда про інтерполяцію в Йосипа Флавія. Однак пізніше були знайдені ще три варіанти, і ці знахідки привели до іншого висновку: розбіжності між першим і другим варіантами пояснюються не впиской у перший варіант, а втратою сторінок у другому варіанті, у якому виявилися відсутніми ще два глави, що з’ясувалося зі знайдених пізніше трьох варіантів, де рядка про воскресіння Христа присутні. Крім цього, дуже важливо ще одна обставина. Світовий учений Ю. Вельгаузен [Вельхаузен, совр., ] разом з іншим найбільшим філологом Де Сессони привели незаперечний доказ того, що рядка Флавія написані їм самим. Справа в тому, що Йосип Флавій писав дуже своєрідною мовою, з дотриманням всіх особливостей, так що підробити його неможливо. Але, звичайно, остаточний удар сумнівам у дійсності рукопису нанесла знахідка трьох варіантів його добутків. Перший варіант рукопису був самим старим із всіх

У цей час ніхто із учених не повторює домислів про вписках у Флавія. Так що той, хто продовжує це робити, показує, що він відстав років на дев’яносто-сто

… Лабириниос у момент воскресіння Христа виявився зі своїми чиновниками недалеко від цього місця. Ясно бачили падіння каменю, що закривав труну, що піднялася над цим місцем незвичайно яскраво сяючу фігуру, Лабириниос разом зі своїми супутниками й сторожами кинулися сповіщати про це владам

… Грек Гермидий [Гермизий], що займав офіційну посаду біографа правителя Іудеї, писав також і біографію Пілата. Його повідомлення заслуговують на особливу увагу по двох причинах. По-перше, вони містять надзвичайно багато надійних відомостей по історії Палестини й Рима й лягли в основу історії Іудеї. По-друге, Гермидий різко виділяється своєю манерою викладу. Ця людина не здатна піддаватися яким-небудь враженням. По визначенню відомого історика академіка С. А. Жебельова: “він з безсторонньою точністю фотографічного апарата оповідав про всім”. Показання Гермидия коштовні ще й тим, що він теж під час воскресіння перебував поблизу того місця, супроводжуючи одного з помічників Пілата. Важливо додати, що Гермидий спочатку був настроєний проти Христа й, як він сам говорив, умовляв дружину Пілата не втримувати чоловіка від смертного вироку Христу. До самого розп’яття він уважав Христа ошуканцем. Тому він за власною ініціативою відправився уночі проти воскресіння до труни, сподіваючись переконатися у своїй правоті. Але вийшло інакше.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Біблія для віруючих і невіруючих . З'явився готовий твір.

Біблія для віруючих і невіруючих





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.