Хотілося б почати такими словами: «Без роду немає народу». Тому що чим більше сильний рід, тим більше сильний разом весь народ. Пам’ять про свій родовід - це важливий момент у збереженні національних і моральних традицій. Зараз уже мало знає про те, що в давнину було обов’язком знати поіменно свій рід до сьомого коліна

Останнім часом усе більше людей цікавляться своїми родовими коріннями, і це радує, тому що в такий спосіб будуть зміцнювати відносини й у сім’ї, і з далекими родичами, частіше стають зустрічі в родинному колі. Добре, що тепер відроджується традиція пам’яті про свій рід, і спогаду про нього передавати наступному поколінню. Мені вдалося довідатися про свій рід тільки до четвертого коліну, і спереду ще більші й цікаві дослідження, коли потрібно буде звертатися кархивам.

Народна мудрість затверджує, що хто відрікся мови й рідних традицій, той може знехтувати й синівським обов’язком перед родителями. Таких Иванов-непомнящих-родства в незалежній Україні стає усе менше, на якій би мові вони не розмовляли