У розділі «Байка у світовій літературі» ми познайомилися з історією розвитку байки, а також із творами відомих байкарів. Байки писали Езоп, Лафонтен, Крилов, Глібов. Спочатку здається, що байка — це розважальний веселий твір, але насправді автори байок говорять про серйозне. Як сказав Леонід Глібов: «Здається, байка просто бреше, а справді — правду ясну чеше».
Байка нагадує казку, бо діючи особи в ній — звірі, які розмовляють. Але в байці є ще й мораль — такий висновок, який пояснює суть усього сказаного. І якщо хтось не зрозумів, що байка «Вовк і Ягня» — це не казка, то треба перечитати ще раз два перших рядки І. Крилова:
- У сильного безсилий винен був завжди:
- Цих прикладів в історії ми досить знаєм.
Або у Жана де Лафонтена в «Зачумлених звірах» теж висновок ясний:
- Отак і в нас: є гроші — маєш право,
- Немає — то під суд іди.
Байка на простих і ясних прикладах показує недоліки людини, висміює дурість, жадібність, неробство. Не знаю, чому байки не пишуть тепер. Мені здається, що така форма вірша дотепна, смішна і влучно потрапляє в ціль.
- Власна байка про Миколу і Майку
- Микола біг до школи
- З портфельчиком легким.
- Аж тут побачив Майку
- З портфелищем важким.
- — А що несеш в портфелі,
- Сусідонько моя?
- Чому така важкая
- Ноша ця твоя?
- Несу знання я в школу —
- Учила недарма.
- А ще кільце ковбаски,
- Сім булочок, сосиски,
- Три яблука, іриски…
- Портфель свій кинув Коля
- За Майчин учепився.
- Аж раптом поруч з ними
- Батон ще опинився.
- Це Майчин охоронець —
- І пес, і оборонець.
- У байці висновок читай:
- Як не твоє,
- То не чіпай.