На матеріалі творчості Б. Нємцової і О. Кобилянської аналізується філософія жіночого існування. З естетичних позицій розглянуто характери, ідеали, цінності літературних героїнь. Феміністичні тенденції творчості жінок-письменниць є помітною і хвилюючою сторінкою в світовій культурі. «Жіноче письмо» внесло в літературу великі самовідкриття, цікаві погляди з проблем фемінізму.

В українському літературознавстві гендерні принципи аналізу тексту ввійшли в наукову систему. Значні здобутки в цій галузі належать С. Павличко, В. Агеєвій, Т. Гундоровій, Т. Тебешевській-Качак, О. Забужко. Феміністична теорія утвердилася як необхідність сучасного знання, вона дає змогу розширити теми досліджень, збагатити компаративний аналіз особливостей художніх світів письменниць європейського світу.

Твори О. Кобилянської на сьогодні активно прочитані в руслі феміністичного дискурсу, адже книги цієї письменниці стали українською класикою фемінізму. Розгляд феміністичних ідей, мотивів О. Кобилянської в контексті творчості чеської письменниці Б. Нємцової (Панклової) дає можливість вирізнити особисто-індивідуальне і загальнолюдське, високе і низьке, духовне і матеріальне в письменницькій філософії жіночого існування.

Рання творчість О. Кобилянської ґрунтувалася більше на романтичних ідеях, почерпнутих не з життя, а з книжок. Авторитетний літературознавець Ф. Погребенник вказує на благородний вплив М. Устияновича у формуванні письменниці, «який давав їй читати чеські та українські дитячі книжки» [7, 7]. Що це були казки саме Б. Нємцової, то тільки гіпотеза, однак О. Кобилянська розвивалась у атмосфері надбань як української, так і світових літератур: «російської (О. Пушкін, І. Тургенєв, Л. Толстой), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький, М. Конопніцька), чеської, болгарської (Б. Нємцова, І. Вазов, П. Тодоров), скандинавської (П. Якобсон) [7, 7].

Творчість Б. Нємцової і О. Кобилянської свідчить, що вони мали натуру чутливу і поетичну. Освіту обидві здобули лише початкову, і те, що вони стали відомими жінками, письменниці завдячують своєму винятковому обдаруванню, великій жадобі творчості. Найбільшими вчителями своєї творчості обидві вважали природу і фантазію. Б. Нємцова повість «Бабуся» називала звичайнісіньким «дитям своєї фантазії» [5, 15]. У «Щоденниках» О. Кобилянська писала: «Моя душа надто вразлива на все… Я маю уяву – і ось уже готова любов» [4, 49].

Обидві письменниці були активними у громадському житті. З приїздом 1842 р. у Прагу Б. Нємцова прониклась ідеями національного відродження. У журналі «Квєти» був видрукуваний її вірш «Чеським жінкам», в якому письменниця закликала виховувати своїх дітей у дусі патріотизму. О. Кобилянська була членом «Товариства руських жінок на Буковині». У 1894 р. виступила з рефератом «Дещо про ідею жіночого руху», в якому зверталася до жінок із закликом здобувати освіту, бути в громадській роботі. Так письменниці висловили свої переконання про важливість жінки в суспільстві.

Не дивно, що в літературній творчості Б. Нємцова і О. Коби-лянська обстоювали благородні, духовні начала в жінки. Героїні обох письменниць прагнули душевної рівноваги. Туга за гармонійною Людиною – провідний мотив їх творчості. Героїня оповідання «Барушка» задовольняється тихим і скромним життям серед господарських клопотів, не турбується, що думають інші, піклується про свій дім і про батька. У повісті «Бабуся» за епітетами «хороша, розумна» проглядається образ жінки, що знайшла мир і злагоду з Богом і людьми.

У феміністичних творах О. Кобилянської героїні (Софія Дорошенко з новели «Valse melancoligue» (1898), Аглая-Феліцітас Федо-ренко з повісті «За ситуаціями») знаходять захист у життєвій боротьбі хистом до мистецької діяльності, який стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїнь. Жінки у творчості О. Коби-лянської позбавлені набожності, розкутіші у своїх прагненнях, хочуть «бути самі собі ціллю». Вони у пошуках гармонії, краси здатні вступати в конфлікт із середовищем, відверто висловлювати свої чуття, ідеї, вивільнятися з чужого їм оточення, відстоювати свої погляди. Такою постає Наталка з повісті «Царівна», царівна своєї долі, аристократка духу.

Героїні Б. Нємцової завжди вродливі зовні, ведуть себе покірніше, довірливіше, навіть наївно. Барушка з однойменної повісті лише в храмі «відчуває в собі бога і в бозі себе» [6, 139].

Образ жінки «зі своєю любов’ю і обов’язками» є одним із центральних у чеської письменниці середини ХІХ і української письменниці поч. ХХ століть.

Б. Нємцова створює образи щасливих жінок. Для таких, як правило, «знаходяться гідні женихи» (оповідання «Туга за батьківщиною»), їм доля усміхається у заміжжі із закоханими чоловіками. Жіночий ідеал у творах чеської письменниці «Хай буде щасливим кожен, хто любить» [6, 421], – як зізнається героїня Катушка у ніч на Івана Купала з повісті «У замку і біля замка» (1858). Чеська письменниця виражає захоплення силою простоти, в якій щастя без взаємного кохання не визнається, а також без чоловіка, що є явно вищим у своєму інтелектуальному художньому чи фізичному розвитку за жінку.

У такому дусі написане перше оповідання О. Кобилянської «Гортенза» (1880). Твір позначений інтертекстуальністю. Сюжетна лінія Гортензії з повісті «Бабуся» співзвучна з ідеалами юної О. Кобилянської: мати поруч освіченого чоловіка з художнім хистом, шляхетними думками. У пізніших творах – повістях О. Кобилянської «Людина», «Царівна», «Через кладку», «За ситуаціями» – виведені образи жінок, які прагнуть бути рівноправними з чоловіками, працювати для добра свого народу, бути людьми. Артистичні жіночі натури живуть у світі музики, мистецтва, всіма силами прагнуть задовольнити жадобу краси.

Ідилістичних випадковостей у розгортанні сюжетів творів Б. Нємцової значно більше. Так, у повісті «Барушка» «письменниця чудодійним втручанням благородної пані врятовує дівчину, і та щасливо виходить заміж за закоханого в неї художника» [3, 235].

Б. Нємцова і О. Кобилянська з вправністю і психологічною глибиною виписали жіночі характери. У творах чеської письменниці переважають патріархальні риси героїнь, рівноправними з чоловіками їх роблять тільки обставини. Сентиментально-романтичний світ жінок Б. Нємцової розкривається у послуху, привітності, нестримних порухах серця, вірності коханим та своїм переконанням у сутичках з лицемірством.

Модерний світ жіночого життя О. Кобилянської вимагає повної свободи, права на любов, високої культури для самореалізації.

У поривах до щастя, переживання, любові не існує національних меж – спільна риса у розумінні жіночого існування і Б. Нємцової, і О. Кобилянської. Зокрема, бабуся з однойменної повісті живе у злагоді зі своїм зятем-німцем і благословляє свою другу дочку на одруження з хорватом. Сама письменниця в листі до сина Карла писала: «Не повинно бути ні німців, ні чехів – скрізь добре, де дійсно добре… людина скрізь повинна бути людиною. І я шаную людину – брата будь-якої нації» [3, 240].

До такої гендерної позиції О. Кобилянська прийшла поступово. 1884 року в «Щоденниках» зафіксований запис: «Якщо я не вийду заміж за українця, то буду пропаща, бо нічого не зумію для своїх зробити, навіть мої діти не зможуть стати українцями…» [4, 58]. А в листах до професора, доктора С. Смаль-Стоцького О. Кобилянська зізнавалася, що повість ««Ніобу» (1905) написала я просто з причини, коли полюбила одного чужинця» [4, 218]. Для О. Кобилянської, тільки той, хто правдиво щирий і правдиво добрий у ставленні до жінки, може мати вплив на плекання її самостійних власних думок.

Для обох письменниць особливо важить не тривалість жіночого щастя, а його глибинна інтенсивність, яка або надихає, або має руйнівну силу.

З особливою повнотою психологія жіночого виражена О. Коби-лянською в еротичних новелах «Природа» і «Пресвятая Богородице, помилуй нас» (1827), в яких, як відзначив літературознавець І. Дени-сюк, «авторка на рівні властивого їй такту відважилася дати кадри

Статевого акту як пуанти новельного жанру; не як самоціль, а у зв’язку з поставленими там психологічними й навіть соціальними проблемами» [2, 35].

Спалахи пристрасті змальовувала і Б. Нємцова. Якщо після короткочасної близькості пара в творах О. Кобилянської розлучається через духовну і культурну віддаленість, то в Б. Нємцової розлучення відбувається через соціальну і психологічну неспівмірність (сюжет любовної трагедії Вікторки у повісті «Бабуся»). Така постановка теми еротики є важливим чинником у художньому з’ясуванні суті, становища, виховання, свідомості жінки, її духовного і тілесного досвіду.

Pages: 1 2

Збережи - » Б. Нємцова та О. Кобилянська: феміністичний дискурс . З'явився готовий твір.