Арабські казки «Тисяча й одна ніч» одержали світову популярність завдяки французькому перекладу А. Галлана, виданому на початку XVIII століття. Із цього видання робилися й перші російські переклади (самий ранній - в 1763 р.). Спеціально для Дітей арабські казки випускалися в Росії із середини XIX століття, але в коло дитячого читання ввійшли значно раніше. Всі дореволюційні видання були далекі від оригіналу, тому що переклади робилися із французького, англійського або німецького. Казки «Тисяча й одну ніч» сходять до VIII-X століть і являють собою величезний збірник народних сказань арабського Сходу, а також Персії, Індії і Єгипту, з якими араби підтримували жваві торговельні зв’язки

Вигадлива фантазія, складні авантюри примхливо переплітаються в арабських казках з реалістичним зображенням життя й побуту різних верств населення середньовічного східного міста, Більша частина сказань присвячена до царювання халіфа Харуна аль-рашида (VIII в.), феодального деспота, якому казкова традиція приписує незвичайну мудрість і справедливість. Багато казок нагадують по типі середньовічні міські вовелли (фабльо) з характерним для них грубуватим комізмом. Героями нерідко виступають ремісники, поденні робітники, бідняки, що ставляться іронічно до представників світської влади й духівництву. Розумні, спритні простолюдини завжди знаходять вихід з будь-якого скрутного стану й обдурюють гордовитих багатіїв

Арабські казки надзвичайно строкаті по змісту. У деяких з них одержали фантастичне відбиття й географічні відкриття арабів, і пригоди відважних мореплавців, відомі по літературних джерелах

оповідання, ЩоОбрамляє, мотивує поява всього збірника: жорстокий цар Шахрияр стратить ранком кожну свою нову дружину. Шахразада, що очікувала та ж доля, розповідає цареві казку й обриває її на самому цікавому місці. Шахрияр відкладає страта, щоб дослухати занятную історію до кінця. Так тривало тисячу й одна ніч, поки цар не оголосив про своє рішення помилувати Шахразаду, що народила йому за цей час трьох синів

«Серед чудових пам’ятників усної народної творчості,- писав М. Горький,- «Казки Шахразади» є пам’ятником самим монументальним. Ці казки з дивною досконалістю виражають прагнення трудового народу віддатися «чарованью солодких вимислів», вільній грі словом, виражають буйну силу квітчастої фантазії народів Сходу - арабів, персів, індусів. Це словесне ткання народилося в далекій давнині; різнобарвні шовкові нитки його простяглися по всій землі, покривши її словесним килимом дивної краси».

Перший росіянин переклад «Казок Шахразади» безпосередньо з арабського оригіналу був здійснений після Жовтневої революції. В 1929-1938 роках вийшло вісім томів перекладу, виконаного М. Л. Саль, за редакцією академіка И. Ю. Крачковского. У це видання ввійшов весь основний текст. Вибрані казки із книги «Тисяча й одна ніч» випускаються для дітей в обробці того ж перекладача - кожна окремо - або невеликими збірниками з новелою, що обрамляє («Аладдин і чарівна лампа», « Алі-Баба й сорок розбійників», « Синдбад-Мореплавець», «Казка про чарівний кін», «Казка про одноокого царевича» і ін.).