Анри Барбюс

Анри Барбюс народився в травні 1873 року в місті Аньере, у сім’ї літератора. Учився в коллеже, потім закінчив літературний факультет Сорбонни. Якийсь час Барбюс служив у державних установах, займаючись одночасно журналістикою, а незабаром цілком перейшов на літературну роботу в паризькій пресі й видавництвах. Ще в коллеже Барбюс почав писати вірші, на початку 90-х років він друкує кілька віршів, в 1895 році – збірник віршів «Плакальниці».

В 1903 році Барбюс видає роман «Благаючі». «Прекрасне — це форма щирого»,— думає герой роману, парубок по імені Максиміліан. Жити -для нього — значить «постійно шукати». Максиміліан захопився анархістами й спробував змінити мир за допомогою бомб. Оскільки це ні до чого не привело, герой роману вирішив, що «зовнішній мир завжди незначний», а істина — в «нескінченності самотньої особистості». Пізнання «серця», ізольованого Від зовнішнього миру, і здійснюється в романі «Благаючі».

Уже в наступному романі «Пекло» (1908) Барбюе відступає від зневаги зовнішнім миром. Герой цієї книги, що приїжджає в Париж і зупиняється в готелі парубок, теж шукає істину. Не тільки побут і вдачі людей, але й окремі риси епохи, суспільства зображуються в романі. «Епоха вбивств і вбогості» так характеризує Барбюе буржуазну сучасність. Звучать гнівні слова про-кривавих війнах, про расизм і поділ суспільства на богатих і бедних, про нелюдськість релігії, що обіцяє на небі компенсацію за земні страждання. Споглядання людських страстей, натуралістично скопійованих у романі, веде до песимістичного висновку про природу людини як про «пекло». Цей песимізм підсилюється похмурим визнанням у тім, що пошуки істини поки невдалі: «Я не знаю, що я таке, куди йду, що роблю».

Песимістичні й оповідання збірника «Ми» (1914). До них близькі оповідання, опубліковані пізніше, відразу після закінчення війни, у збірниках «Ілюзія», «Незнайомка», «У схованках серця». У пошуках істини письменник звертається до зовнішнього миру, виникають змістовні й сильні картини: бешкетування солдат у беззахисному тубільному селі («Хрест»), безглузда загибель солдатів на війні («Маленька Зла Місяць»). Оповідання Барбюса вільні від крайностей ранніх його романів, від грубої відвертості натуралізму й ідеалістичної риторики. Більшість оповідань говорить про трагічну долю людей, про «долю», «божевіллі любові» (так називаються цикли в збірнику).

На самому початку світової війни Барбюе йде добровольцем в армію. Йому здавалося, що війна проти Німеччини – це війна визвольна, проти варварства. Саме по собі перебування важко хворого Барбюса на фронті було подвигом: «Я провів двадцять три місяці на фронті як простий солдат-піхотинець… Будучи звільнений зовсім -від поенной служби, я добровільно пішов в армію в перший же день війни, добровільно відправився на фронт і добровільно залишався на передових позиціях… Я був відзначений неодноразово, востаннє – із вказівкою, що я завжди сам викликався виконувати самі небезпечні доручення. Три рази я був евакуйований у тил через хвороби, отриманих на фронті»,- так відповідав Барбюе наклепникам, що обвинуватили його «Вогонь» внеправде.

«Я затверджую, що всі, написане в моїй книзі, справжня правда». В ім’я правди, насамперед в ім’я правди, і робив свій подвиг Анри Барбюе. Роман «Вогонь» тому й зробив справжній переворот у мистецтві Барбюса, тому й став етапною книгою закордонної літератури, що «книга прагне представити насамперед точку зору простого солдата».

«Вогонь. Щоденник одного взводу» друкувався в одній з паризьких газет із серпня по листопад 1916 року, а на початку 1917 року вийшов окремим виданням. Роман виріс із фронтових записів Барбюса й дійсно здається щоденником, у якому узагальнення виникають із чесно розказаних справжніх подій, случившихся із солдатами одного з безлічі взводів фрарцузской армії. Раніше у творах Барбюса над усім піднімався той «єдиний», той герой, досвід серця якого здавався істиною. Тепер же героя як би й немає – є взвод, є солдатська маса. Оповідання йде й від імені самого оповідача – Барбюса, і від імені взводу, долю якого письменник уже не відокремлює від своєї долі

«Вогонь»- незвичайна книга про війну. Отут зовсім небагато боїв, тут немає ефектних сцен. Імперіалістична війна в «нещадно правдивої», за словами Горького, книзі Барбюса – це насамперед «дивовижно тяжка праця простого солдата» (так писав Барбюс із фронту), це повсякденне його гниття в окопах, це бруд, холод, здичавіння. Війна – це знищення людей і створених людиною цінностей, приведення всього сущого до єдиного знаменника лиховісної, пустельної «лілової рівнини», образ якої виникає на самому початку роману

З кожною новою главою Барбюс усе більше згущає фарби в картині руйнувань і загибелі. В останніх главах роману він доводить до кульмінації викриття безглуздої бойні: поле, порите снарядами, затоплене брудом, засіяний спотвореними трупами солдат – це лиховісний символ війни. Бій описаний у книзі всього один раз; бій (глава «Вогонь») вінчає картину знищення людини війною

Збережи - » Анри Барбюс . З'явився готовий твір.

Анри Барбюс





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.