Аналіз вірша Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру \”Рідне село\” Вірш «Рідне село» Хоча проклинає проїзний Дорогі моїх узбереж, Люблю я село Николу, Де скінчив початкову школу. Буває, що палкий хлопчисько За гостем проїзним по сліду В дорогу тропится занадто: - Я теж звідси виїду! Серед здивованих дівчисьок Храбритися, тільки-но з пелюшок: - Ну що по провінції шлятися? У столицю настав час відправлятися! Коли ж повзрослеет у столиці, Подивиться на життя за кордоном, Тоді він оцінить Николу, Де скінчив початкову школу…

Аналіз вірша «Рідне село». Микола Михайлович Фляків народився 3 січня 1936 року в селищі Емецк Архангельської області, а незабаром його батьки переїхали в Тотемский район Вологодської області. Сам він знав про своїх батьків дуже деяке, рано втратившись їх: «Мати вмерла. Батько пішов на фронт…

» («Дитинство»), і з 1942 року Микола виховується в дитбудинку. Йому добре запам’яталося село Никольское на ріці Толшме, що в Тотемском районі, у краї неозорих лісів і боліт. Тут в 1950 році він закінчив семилітку, надійшов учитися в лісотехнічний технікум Втотьме.

Саме цьому чинність присвячений вірш «Рідна земля». Ліричний герой вертається туди вже повзрослевшим, що повидали життя людиною. Він згадує рідні дороги, школу. Описує поет і «палкого хлопчиська», що квапитися покинути село

Він уважає, що справжнє життя може бути тільки в столиці. Але ніщо не може вбити в людині любов до його малої батьківщини й через роки починає тягти в ті провінційні місця. Потрібен час, щоб зрозуміти й оцінити всю красу того місця, де проходить дитинство

Можливо, що колись сам Микола Фляків настільки ж жагуче мріяв залишити село, але життя розставило все на свої місця - і тепер для нього немає на світі нічого миліше Николы. Вірш написаний простою, зрозумілою мовою. Поет практично не вживає зображувально-виразні кошти

Розмір Фляків використовує тристопний амфібрахій, що надає віршу особливу плавність і динамічність. «Рідне село» ще раз доводить, що вище всього цінує Микола Фляків у людині його прихильність до батьківщини. Не можна не погодитися, що ця якість є одним з найважливіших. По відношенню людини до його рідної землі, можна судити про його душ, розум, серці

Якщо ми любимо й поважаємо свій край, значить насамперед ми поважаємо себе. І як би погано нам не був мир і спокій дарует те місце, де пройшли наші дитячі роки. Вес саме добре й світле стане на захист нашого щиросердечного затишку. Автор твору: Жуків Антон [email protected]

ru