АНАЛІЗ П’ЄСИ «ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ»

Головне в ідейному змісті «Телля» те, що ця драма стала закликом до національного об’єднання проти іноземного панування. Тому вершина її розвитку — зображення Шиллером «Вічного союзу» у сцені клятви посланців трьох кантонів на Рютлі, серед лісів і скель. Тут зі Штауффахером, Фюрстом і Мельхталем зустрічаються провідні люди з народу, його ватажки. Політичний світогляд середньовічних селян обмежений: вони тільки хочуть «захищати» свою землю, свою волю проти панського холопа, що кує їм ланцюги й ганьбить їх на їхній власній землі. Клятва на Рютлі з її пафосом, священна обітниця боротися не на життя, а на смерть — є кульмінацією твору Шиллера.

Ні, є рубіж насильству тиранові. Коли жорстоко порушені права. І ноша нетерпима, до неба безтрепетно молить пригнічений. Там підтвердження прав находить він, що безперечні і непорушні". Як зорі людству сяють. Вернеться знову та давня пора. Коли повсюди рівність царила. Але якщо все в способи, випробувані рубаючи залишається меч. Ми блага маємо право оборонять. За родину стоїмо,

Стоїмо за наших жінок и за дітей!

У своїй роботі «Про патетичне» Шиллер писав: «Отже, при всякому пафосі почуття повинні бути притягнуті стражданням, а дух — волею. Якщо в патетичному зображенні відсутня картина страждаючої природи, то воно позбавлене естетичної сили, і наше серце залишається холодним. Якщо йому не вистачає етичної основи, то при всій почуттєвій силі воно ніколи не може бути патетичним і неминуче обурює нас. Крізь усяку волю душі завжди повинно бути видно страждаючу людину, крізь усяке людське страждання повинен просвічувати самостійний або здатний до самостійності дух».

Пафос «Вільгельма Телля» — у стражданні пригнобленого народу й властивого людині прагнення до спротиву. Зображені Шиллером події у Швейцарії мислилися ним як паралель до стану німецького народу в теперішній історичний момент. Таким чином, Шиллер висловив піднесені почуття й прекрасні надії його власного народу; це національний пафос у дусі прогресивних ідей часу. У художньому плані Шиллеру вдалося те, з чим були пов’язані невдачі в «Мессинській нареченій»,— уведення в дію хору, що виступає в загальній клятві на Рютлі; але тут його становлять люди з певними соціально окресленими характерами.

Саме «Телль» свідчить про те, наскільки широко письменник засвоїв. Ідейні досягнення революційних часів. Він сміливо зазіхає на владу німецьких князів, що віджили свій час, і йде шляхом ідейної підготовки звільнення селян, уводячи епізод, у якому Телль розповідає своєму синові Вальтеру про прекрасну країну полів і рік, яка лежить у рівнині по той бік гір. Урожай полів, дичина в лісах, риба в ріках і сіль у морі належать там королеві і єпископові, а не тим, хто обробляє поля. І дитина у відповідь на опис цієї німецької неволі відповідає: «Краще вже лавини над головою…»

Подібний зміст отримують і слова вмираючого можновладного барона Аттингаузена про те, що після того, як на Рютлі народ об’єднався для спільних дій проти іноземних фогтів, за кінчиться панування дворян і загориться світло нової «кращої волі». Шиллер вбачає в цьому насамперед те завдання, яке по стало в 1804 році перед Німеччиною в боротьбі проти Наполеоне, нового імператора. Усього лише за три роки до реформ барона фон Штейна зі скасування особистої кріпосної залежності селян у Пруссії Аттингаузен висловлюється у Шиллера:

Как без поддержки рицарства селянин

Дерзнул подобньй подвиг предпринять?

О, если он в свои так верит силы,

Тогда ему мы больше не нужны,

В могилу можем мы сойти спокойно.

Бессмертна жизнь…

К величаю народы поведут.

От голови, где яблоко лежало,

Для вас свобода лучшая взойдет.

Уходит старое — не то уж время,

Среди развалин снова жизнь цветет.

Вот едут рицари из старих замков

Присягу дать на верность городам…

Керуючись діалектикою історії"

Шиллер ілюструє революційні ідеї на прикладі національного об’єднання Швейцарії: час феодалізму минув. З погляду історичної перспективи дворянство може існувати тільки як обуржуазнене дворянство. І швейцарський народ поет показує не як якесь «безкласове» ціле; персонажів, що його представляють, він показує його в тонких соціальних нюансах: Вернер Штауффахер — бюргер, Вальтер Фюрст – селянин, Арнольд Мельхталь — селянський революціонер. У суперечці з Ульріхом фон Руденцом гарячий Мельхталь спочатку хоче вести боротьбу за волю без лицаря, що «не поважав селянина». Але Штауффахер нагадує йому останні слова Аттингаузена: «Тримаєтеся разом!» І, таким чином, слова Руденца наприкінці драми: «Волю я даю всім кріпакам!» – звучать не як компромісна формула автора для доказу «шляхетності» дворянства, а як вираження історичної необхідності. У цьому також полягає й зміст останніх слів старого барона фон Аттингаузена: «…так буде. Союз вам вік… один… один… один..»

У першій сцені драми, у віршах, переповнених дивовижною ліричною свіжістю, рибалка, пастух і альпійський мисливець оспівують красу своєї мирної батьківщини Швейцарії. Зміст цієї першої сцени, вирішеної в оперному плані,— символічний показ того, що повинен захищати швейцарський народ від іноземних гнобителів. Ґете після своєї швейцарської подорожі в 1797 році розповів Шиллеру про свої враження і хвалив його поетичний опис Швейцарії. Оскільки Шиллер ніколи не був у Швейцарії, то показати так свіжо країну й людей він міг, лише витративши на вивчення матеріалів багато праці й завдяки геніальній здатності до наочного зображення й – надзвичайної сили реалістичної фантазії. У розмові з веймарським радником Конта Ґете розповів про роботу Шиллера над «Теллем»: «Він почав з того, що на всі стіни своєї кімнати понавішував стільки різних карт, скільки міг дістати. Потім він читав описи подорожей по Швейцарії доти, доки не вивчив досконально всі дороги й стежки тієї місцевості, де розгорнулися події швейцарського повстання. Одночасно він вивчав історію Швейцарії; і зібравши весь матеріал, сів за роботу й буквально не вставав з місця, поки «Телль» не був готовий. Якщо його долала утома, він клав голову на руки й засинав. Але негайно ж прокидався знову й вимагав міцної чорної кави,— а не шампанського, як кажуть деякі,— щоб зберігати бадьорість. Так за шість тижнів був закінчений «Телль»; і дійсно він немовбито відлитий з одного шматка!»

Pages: 1 2

Збережи - » АНАЛІЗ П’ЄСИ «ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ» . З'явився готовий твір.

АНАЛІЗ П’ЄСИ «ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.