Діяльність Шиллера проходила в Німеччині, розквіт його творчості довівся на 1790-і рр. Умер у Веймаре. Шиллер був людиноюою, що своєю творчістю позначив переддень романтизму. Його основна творчість - це діяльність як драматурга. «Розбійники» (в 18 років), «Підступництво й любов», драми історичного характеру, не дуже часто звертається до історії Німеччини, але до європейської, світовий. «Орлеанская діва» (Жанна Д’арк), «Марія Стюарт» (історія Англії), «Дон Карлос» (Іспанія), «Вільгельм Телль» (національний символ Швейцарії - вільний стрілець).
Зріла драма - центральна тема волі, ідея національного звільнення (Жанна Д’арк), зіткнення двох характерів Марія Стюарт - характер розважливої Єлизавети й стихійного характеру Марії Стюарт. З німецькою історією зв’язана драма для читання «Валленштейн». Драма «Дмитро самозванець» пов’язана з російською історією (тільки начерки цього добутку). Слава Шиллера була величезної до 30-х р. 19 століття. Він переконаний і прагнув переконати читача в тім, що у світі дуже чітко прокреслена границя між добром і злом. Стилістика: більші монологи героїв, захоплені, створені для декламації.
«Марія Стюарт» - Шиллер умів створювати жіночі характери й не боявся ставити їх у центрі. Ця п’єса, у якій 2 головних жіночі ролі - дві королеви. Марія Стюарт - французька принцеса, її батько шотландський король, її наставник поет, вона освічена, гарна собою, чарівна, притягальна, ревна католичка, але була замужем два рази. У Шотландії відбуваючись звади - відділення від Англії, боротьба католиків з англіканською церквою. Її втягують у змови, що сприяють смерті одного із чоловіків. У цей час на престолі в Англії запанувала Єлизавета Тюдор (королева-девстенница).
Жінка-політик, наділена державним розумом, ділова, розважлива, схильна до інтриг. НА престол вона прав не мала. Її батько Генріх 8 послав її матір на плаху, після цього Єлизавета вважалася незаконнорожденно. Поле Генріха 8 синів не залишилося й на престол зійшла Марія Кривава. Вона відправляє Єлизавету у в’язницю, але після смерті Марії, Єлизавета стала королевою. Вона розуміла, що якщо вона вийде заміж, те все перейде чоловікові й вона втратить самостійність, тому вона стала королевою-незайманою. Для Шиллера його драма - це зіткнення двох підходів життя: природне прагнення людини до волі й самовираження (Марія некорислива, нечестолюбна, жінка, створена для любові, самокритична, відкритаі, її слуги залишаються з нею до кінця, тому що люблять її). Для Марії сама яскрава сцена - зустріч із Єлизаветою. Єлизавета розумна, вона розглядає Марію як погрозу благополуччю країни. Вона залишається жінкою й розуміє, що в неї немає того, чим володіє Марія. Вона їй по-женски заздрить. У ній живе таємне жіноче суперництво
Зустріч двох королев представляє вступ: Марії дозволено спуститися в сад, провівши роки в ув’язненні, вона рада як дитя. Мріє королева тільки про те, щоб Єлизавета її випустила, їй потрібна воля. А Єлизавета розмовляє з нею свисока, вона жадає, щоб Марія у всьому їй підкорялася, визнала всі пріоритети. А в противному випадку Єлизавета готова на все. Коли Єлизавета виходить за рамки етики розмови, Марія виходить із себе. Єлизавета дорікає Марію в тім, що вона грішна, Марія приходить у лють і викриває лицемірство королеви. Виплеск правди, воля для неї важнне чим майбутнє. Уже залишившись одна, розуміючи що звільнення не буде, горда тим, що так принизила Єлизавету. Єлизавета вирішує, що буде в безпеці тільки після смерті Марії. Вона починає підготовляти своїх лордів, щоб вони винесли рішення про страті Марії. Сцена прощання Марії Стюарт із тими, хто неї супроводжує. Королева до останнього моменту спокійна й з більшим достоїнством приймає смерть
Дія відбувається в сучасної авторові п’єси Німеччини. Події розвертаються протягом двох років. Драмі поданий епіграф - слова Гіппократа: "Чого не зціляють ліків, зціляє залізо; чого йе зціляє залізо, зціляє вогонь".
В основі сюжету лежить сімейна трагедія. У родовому замку баронів фон Моор живуть батько, молодший син - Франц і вихованка графа, наречена старшого сина, Амалия фон Эдельрейх. Зав’язкою служить лист, отримане нібито Францем, у якому повествуется про безпутне життя минаючий курс наук в університеті в Лейпцизі Карла фон Моора, старшого сина графа. Засмучений поганими новинами, старий фон Моор під тиском дозволяє Францу написати лист Карлові й повідомити йому, що, розгніваний поводженням свого старшого сина, він, граф, позбавляє його спадщини й свого батьківського благословення
У цей час у Лейпцизі, у корчмі, де збираються звичайно студенти Лейпцігського університету, Карл фон Моор чекає відповіді на свій лист до батька, у якому він щиросердно кається у своєму розпусному житті й обіцяє надалі займатися справою
Приходить лист від Франца - Карл у розпачі. Його друзі обговорюють у корчмі речення Шпигельберга зібрати зграю розбійників, оселитися в богемских лісах і відбирати в багатих подорожан гроші, а потім пускати їх воборот.
Бєдним студентам ця думка здається привабливої, але їм потрібний отаман, і хоча сам Шпигельберг розраховував на цю посаду, все единогласно вибирають Карла фон Моора. Сподіваючись, що "кров і смерть" змусять його забути колишнє життя, батька, наречену, Карл дає клятву вірності своїм розбійникам, а ті, у свою чергу, присягають йому
Тепер, коли Францу фон Моору вдалося вигнати свого старшого брата з люблячого серця батька, він намагається очорнити його й в очах його нареченої, Амалии. Зокрема, він повідомляє їй, що брильянтовий перстень, подарований нею Карлові перед розлукою в стан вірності, той віддав розпусниці, коли йому нема чим було заплатити за любовні втіхи. Він малює перед Амалией портрет хворого жебрака в лахміттях, з рота якого разить "смертоносною нудотою",- такий її улюблений Карл тепер.
Але Амалия відмовляється вірити Францу й проганяє його ладь
У голові Франца фон Моора дозрів план, що нарешті допоможе йому здійснити свою мрію, стати єдиним власником спадщини графів фон Моор. Для цього він підмовляє побічного сина одного місцевого дворянина, Германа, переодягтися й, з’явившись до старого Моору, повідомити, що він був свідком смерті Карла, що брав участь у бої під Прагою. Серце хворого графа навряд чи витримає ця жахлива звістка. За це Франц обіцяє Германові повернути йому Амалию фон Эдельрейх, що ніколи в нього відбив Карл фон Моор.
Так всі й відбувається. До старого Моору й Амалии є переодягнений Герман. Він розповідає про смерті Карла. Граф фон Моор винить себе в смерті свого старшого сина, він відкидається на подушки, і його серце, здається, зупиняється. Франц радується довгоочікуваній смерті батька
Тим часом у богемских лісах розбійничає Карл фон Моор. Він смів і часто грає зі смертю, тому що втратив інтерес до життя. Свою частку видобутку він віддає сиротам. Він карає богатих, що грабують простих людей, дотримуючись принципу: "Моє ремесло - відплата, помста - мій промисел".
А в родовому замку фон Моор править Франц. Він досяг своєї мети, але задоволення не почуває: Амалия як і раніше відмовляється стати його дружиною. Герман, що зрозумів, що Франц обдурив його, відкриває фрейліні фон Эдельрейх "страшну таємницю" - Карл Моор живий і старий фон Моор теж.
Карл зі своєю зграєю попадає в оточення богемских драгун, але їм вдається вирватися з нього ціною втрати всього одного розбійника, богемские ж солдати втратили біля трьохсот чоловік
У загін фон Моора проситься чеський дворянин, що втратив весь свій стан, а також кохану, що кличуть Амалия. Історія парубка сколихнула в душі Карла, колишні спогади, і він вирішує вести свою зграю у Франконию. Під іншим ім’ям він проникає у свій родовий замок. Він зустрічає свою Амалию й переконується, що вона вірна "загиблому Карлові".
Ніхто не довідається старшого сина графа, лише Франц угадує в дст старшого брата, але нікому не говорить про свої здогади. Молодший фон Моор змушує свого старого дворецького Даніеля дати клятву, що той уб’є графа, що приїхав. По шраму на руці дворецький довідається в графі фон Бр’анде Карла, той не має сил брехати своєму старому слузі, що виховав його, але тепер він повинен квапитися назавжди покинути замок. Перед зникненням він вирішує все-таки побачити Амалию, попрощатися снею.
Pages: 1 2
Збережи - » Аналіз п’єси «Розбійники» Шиллера . З'явився готовий твір.