Лист Тетяни до Онєгіна… Його писала юна повітова панянка (як відомо, по-французькому), імовірно переступаючи через величезні моральні заборони, сама лякаючись несподіваної сили своїх почуттів:

Я к вам пишу - чого ж боле?

Що я можу ще сказати?

Тепер, я знаю, від вас залежить

Мене презреньем покарати…

Знамениті рядки! У них - вся Тетяна. Їй доводиться першої визнаватися в любові чоловікові. Що подвигнуло провінційну панянку на таку сміливість, крім сильного почуття? У глибині душі Тетяна напевно була впевнена у взаємності.

Вона припускає, що, «упокоривши душі недосвідченої волненья», могла б бути щаслива з іншим. У цих словах є частка настільки невластивого їй кокетства. Але відразу щирі почуття беруть гору:

Іншої!.. Ні, нікому на світі

Не віддала б серця я! Тетяна й тут, і в наступних рядках гранично розкрита, абсолютно відверта. Вона викладає всі повністю, нічого не приховуючи, чесно й прямо. І ми читаємо такі, приміром, рядка:

Уяви: я тут одна,

Ніхто мене не розуміє,

Розум мій знемагає,

И мовчачи гинути я повинна.

На що сподівалася, що шукала вона в Онєгіні?.. Розуміння. Онєгін з його світським вихованням здавався їй, сільській дівчинці, людиною незвичайним, а виходить, здатним її зрозуміти. Але відразу Тетяна усвідомлює жах свого вчинку;

Кінчаю! Страшно перечесть…

Соромом і страхом завмираю…

Але мені порукою ваша честь,

И сміло їй себе довіряю…

Отямилася, спохватилася, пошкодувала про власну сміливу щирість («страшно перечесть»), але ні єдиного слова не виправила, Така вуж вона - Тетяна Ларіна, героїня роману. Не треба забувати, що Онєгін на початку роману й наприкінці його - це різні люди. Лист пише «другий Онєгін», що змінився за час мандрівок, здатний любити. Як і Тетяна, він переступає через неписані закони суспільної моральності й пише любовний лист замужній дамі:

Передбачаю все: вас образить Сумної таємниці объясненье. Яке гірке презренье Ваги гордий погляд зобразять!.. Тут відчувається не стрімкий юний порив Тетяни, а глибоке почуття зрілої людини. Розуміючи, що він може ушкодити репутації Тетяни, Онєгін ні в якій мері не ставить її під удар, нічого не просить. Ні, поминутно бачити вас, Усюди, випливати за вами, Посмішку вуст, движенье око Ловити закоханими очами… І це все. Про більший він не сміє сказати. Тепер це зовсім інша людина. Колишній Онєгін, той самий, що дав таку строгу одповідь Тетяні в парку, не зміг би повністю підкоритися такому почуттю, не зміг би так любити. А цей може. І в підсумку герой визнає себе переможеним:

Але так і бути: я сам собі Противитися не в силах боле; Усе вирішено: я від вас залежить И віддаюся моїй долі. Помітимо, що тут - майже дослівне повторення листа Тетяни. «Усе вирішено: я від вас залежить», - пише Онєгін, А вона: «Тепер, я знаю, від вас залежить…» Бути «у чужій волі», залежати від когось - і щастя й нещастя одночасно.

Пушкін любить своїх героїв, але не жалує їх - вони повинні пройти складний і тернистий шлях морального вдосконалювання. І два листи, таких близьких за змістом і таких різних по вираженню, є етапами цього складного шляху

Збережи - » Аналіз листів Тетяни й Онєгіна - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” . З'явився готовий твір.