Академік Н. И. Вавилов

2-го жовтня 1941 року Вавилов був переведений з Бутирської в’язниці у внутрішню в’язницю НКВД, а 15-го жовтня йому було заявлено, що він одержить повну можливість наукової праці як академік і що це буде з’ясовано остаточно протягом двох-трьох днів. Очевидно, мова йшла про його роботу в одному з тюремних інститутів.8-го серпня 1941 року Вавилов звертається до Берии із проханням дати йому можливість закінчити протягом напівроку складання “Практичного керівництва для виведення сортів культурних рослин, стійких до найголовніших захворювань” , а протягом 6 – 8 місяців закінчити при напруженій роботі складання “Практичного посібника із селекції хлібних злаків” стосовно до різних умов СРСР. Але він так і не одержує відповіді із НКВД.29-го жовтня 1941 року Вавилова на поїзді привозять у Саратов. Вавилов попадає в корпус, де містили найбільш великих суспільних і політичних діячів. Тут з ним разом виявилися редактор “Звісток” Ю. М. Стеклов, філософ, історик і літературознавець, директор Інституту світової літератури Академії наук СРСР академік И. К. Луппол і інші великі діячі. Спочатку Вавилов сидів в одинаку, а потім він потрапив у камеру, де його сусідами виявилися И. К. Луппол і інженер И. Ф. Філатов. Незважаючи на здоров’я, що погіршується, Вавилов не падає духом і підбадьорює товаришів. Вавилов тримався дуже непохитно, був бадьорий і прочитав у камері 101 година лекцій по біології, генетиці, рослинництву. Він був настроєний оптимістично, багато розповідав про подорожі. Винуватцем свого арешту він називав Лисенко. 17 У камері смертників Вавилов пробув у цілому біля року. За цей час арештантів жодного разу не вивели на прогулянку. Їм було заборонено листуватися з рідними, одержувати передачі. Їх не випускали в лазню й навіть не давали мило для вмивання в камері. До весни 1942 року стан Вавилова погіршилося, і він важко занедужав цингою.25-го квітня 1942 року Вавилов пише несамовитий лист Берии, у якому благання про повернення до праці. “Прошу й благаю Вас про зм’якшення моєї долі, про з’ясування моєї подальшої долі, про надання роботи з моєї спеціальності, хоча б у скромнейшем виді…”… Вавилов просить також дозволу побачити з родиною або хоча б що-небудь довідатися про неї. Але навесні 1942 року у в’язниці розігралася епідемія дизентерії. Занедужав і Вавилов. Але й це випробування не було для нього останнім. До двох академіків Вавилову й Лупполу, посадили якогось божевільного, котрий, пускаючи в хід кулаки й зуби, віднімав у них ранкову пайку хліба. У цей час у Саратові жила, що оселилася у своєї сестри – учительки, дружина Вавилова, доктор біологічних наук Е. И. Барулина. Але про те, що чоловік її в Саратові, вона не знала. Вавилов теж нічого не знав про дружину. Як не знав і про те, що в травні 1942 року, був вибраний членом Лондонського королівського суспільства. 18 Тим часом 13-го червня 1942 року заступник народного комісара внутрішніх справ В. Н. Меркулов пише голові військової колегії Верховного суду СРСР Ульріху про Вавилова й Лупполе: “Через те, що зазначені засуджені можуть бути використані на роботах, що мають оборонне значення, НКВД СРСР клопочеться про заміну їм вищої міри покарання висновком у виправно-трудовому таборі НКВД строком на 20 років кожному” . Президія Верховної Ради СРСР швидко прийняв постанову. Легко собі представити, з якою радістю Вавилов писав: “Сьогодення постанова мені оголошене 4-го липня 1942 року” . Здавалося, усе буде добре. Вавилова й Луппола з підвалу перевели в загальну камеру на 1-ом поверсі. Незабаром відправили в табір Луппола. Але Вавилов так і не дочекався цього бажаного для нього тепер табору. Він занедужав дизентерією й 24-го січня 1943 року попадає в тюремну лікарню, а через 2 дні його не стало. Перестало битися серце одного з найвидатніших учених миру. 19

ПОДОРОЖІ:

У свою першу подорож, на Кавказ, Н. И. Вавилов відправився влітку 1908 року, ще будучи студентом “Петрівки” . Разом із групою товаришів – членів кружка аматорів природознавства пройшов караванним шляхом по Північному Кавказу й Закавказзю. Із цієї експедиції він привіз свої перші колекції.

В 1916 році Вавилов відряджається військовим відомством в Іран для з’ясування причин масового отруєння хлібом у російських військах. Це дало йому можливість почати вивчення вогнищ походження й розмаїтості найважливіших хлібних знаків і інших культурних рослин, що склало основу всієї його наступної діяльності. У тому ж році він проробив сложнейший маршрут з Фергани на Памір. Уже в цій подорожі були виявлені оригінальні форми безлигульних хлібних злаків, що сприяли відкриттю закону гомологических рядів, і отримані коштовні дані про походження культурного жита.

У роки викладання в Саратові Н. И. Вавилов організував вивчення південно-східних губерній Європейської Росії (Астраханської, Царицинской, Самарской і Саратовской) , що послужило основою для опублікування в 1922 році книги “Полеві культури Південно^-Сходу” .

В 1921-1922 гг. під час поїздки в Америку Вавиловим були обстежені великі зернові райони США й Канади.

В 1924 р. – експедиція в Афганістан по основних землеробських районах. Результати її дозволили дати не тільки детальну характеристику розмаїтості культурних рослин і особливостей господарства країни, але і її географо-економічний і етнографічний опис. Читаючи зараз цей об’ємистий, більше 500 сторінок, праця з масою фотографій і малюнків, з великими додатками-картами, схемами й описами маршрутів загальною довжиною близько 5 тис. км., сотнями вимірів висот, вказівками про чисельність населення, числі будинків, крамниць і т. п., можна тільки зачудуватися гігантській роботі, проробленої всього лише двома дослідниками – Н. И. Вавиловим і Д. Д. Букиничем (частина разом з В. Н. Лебедєвим) . Було зібрано понад 7 тис. зразки насінь і колось культурних рослин, близько 1 тис. аркушів гербарію.

В 1925 р. експедиції в Хівинський оазис і інші сільськогосподарські райони Узбекистану.

В 1926 – 1927 р. Н. И. Вавилов зробив подорож по країнах Середземномор’я – Алжиру, Тунісу, Марокко, Лівану, Сирії, Палестині, Трансиорданиии, Греції, Італії, островам Сицилія, Сардинія, Крит, Кіпр, Південної Франції, Іспанії, Португалії. По Суецькому каналі й Червоному морі, він приплив у Французьке Сомалі, а звідти – в Ефіопію (Абіссінію) і Еритрею. І в цій експедиції караванні й піші маршрути склали близько 2 тис. км. Насінний матеріал, зібраний Миколою Івановичем, обчислювався багатьма сотнями посилок, тисячами зразків. По дорозі назад на Батьківщину (1927 р.) Вавилов ознайомився із землеробством у гірських районах Вюртемберга (Німеччина) , взяв участь у Міжнародному генетичному конгресі в Берліні, виступивши з доповіддю “Про світові географічні центри генів культурних рослин” .

В 1929 р. він разом з ботаніком М. Г. Поповим зробив подорож у північно-західну частину Китаю – Синьцзян, а потім уже поодинці, у Японію, на острів Тайвань і в Корею. Ціль його – вивчення особливостей сільського господарства.

В 1930 р. Н. И. Вавилов робить експедицію в Мексику й ряд країн Центральної Америки. Він об’їжджає всі південні штати США від Каліфорнії до Флориди, перетинає двома маршрутами гірські й рівнинні райони Мексики, Гватемалу.

В 1931 р. Н. И. Вавилов побував у Данії й Швеції.

В 1932 – 1933 р., після VI Міжнародного генетичного конгресу в Итаке (США) , на якому Н. И. Вавилов був вибраний віце-президентом, він об’їхав ряд провінцій Канади й потім зробив обстеження землеробських районів більшості країн Центральної й Південної Америки: Сальвадору, Коста-Рики, Нікарагуа, Панами, Перу, Болівії, Чилі, Аргентини, Уругваю, Бразилії, Тринідаду, Куби, Пуерто-Рико. І в цій подорожі дивує інтенсивність роботи Миколи Івановича – знайомство з науковими установами, ботанічними садами, ринками, фермами, збір насінь і плодів, сільськогосподарських культур і інших корисних рослин, лекції й доповіді, інтерв’ю журналістам, пошук, придбання й пересилання наукової литерарури.

В 1934 – 1939 р. щорічними експедиціями були охоплені всі землеробські райони Кавказу й Закавказзя, а в 1940р. Н. И. Вавилов очолив більшу комплексну експедицію по західних областях Білорусії й України.

У підсумку з 1923 по 1940 р. Вавиловим і іншими співробітниками Вира було зроблено 180 експедицій, з них 40 – в 65 закордонних країн. Світова колекція інституту до 1940 р. складалася з 250 тис. зразків, з них 36 тис. зразків пшениці, 10 тис. – кукурудзи, 23 тис. – кормових і т. д.

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » Академік Н. И. Вавилов . З'явився готовий твір.

Академік Н. И. Вавилов





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.