Ґрунт Харківщини

Ґрунт утворюється під впливом клімату, живих організмів, складу й будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості й віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчинення різних з’єднань у ґрунті і їхнє переміщення. Температура впливає на хід хімічних і біохімічних реакцій

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад ґрунту. Ґрунт складається з різноманітних мінеральних, органічних і мінеральних з’єднань. Найважливішою складовою частиною ґрунту є гумус – перегній. Він утворюється з органічних рослинно-тваринних останків, які щорічно попадають у ґрунт і під впливом життєдіяльності мікроорганізмів розкладаються й синтезуються

Хімічний склад ґрунту істотно впливає на її родючість, на її фізичні й біологічні властивості. Відмерла трав’яна рослинність після розкладання мікроорганізмами дає багато органічної речовини, збільшуючи потужність ґрунту. Частково гумус минерализируется й знову під впливом мікроорганізмів переходить у доступні рослинам мінеральні з’єднання. Ґрунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо й ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк і ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їхнє співвідношення й визначає хімічний склад ґрунту. Він залежить от умісту елементів у материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений ґрунт, тим переважно бідніше мінеральними з’єднаннями його верхні обрії. Залежно від наявності тих або інших хімічних елементів виділяють кислотність ґрунту. Основне природне джерело кислотності ґрунту – органічні кислоти

Вони утворюються при розкладанні рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря й просочуються в товщу ґрунту з атмосферною вологою. Кислоти можуть накопичуватися в ґрунті й от систематичному застосуванні так званих фізіологічних кислотних удобрений (сульфат амонію, хлористий амоній і т.п.). Кислотність ґрунту служить причиною виникнення іонів водню, які утворюються при дисоціації кислот і гидролитических кислих солей, а також поглинання самими дрібними часточками ґрунту – колоїдами, які можуть переходити в ґрунтовий розчин

Підвищена кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів у ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна, пшениця, кукурудза й ін. Грамотне регулювання хімічного складу ґрунту може підвищувати її родючість, і навпаки, недотепне використання мінеральних добрив, неправильна обробка ґрунту, може змінити хімічний склад у гіршу сторону й стать причиною спустошення родючих земель

Ґрунту Харківської області розміщені в основному в природній зоні лісостепу. Клімат у зоні лісостепу характеризується меншою кількістю опадів ( 450-550 мм) і більше високою середньорічною температурою повітря. По рельєфі територія лісостепу – підвищена рівнина з добре розвиненим водно-ерозійним рельєфом. Основні почвосоздающие породи – лесу й лессоподобние суглинки. Вони мають більше багатий мінеральний і хімічний склад, містять до 15% CaCO3, пористі й тому здатні накопичувати вологу. Кальцій леси сприяє закріпленню в ґрунтах органічних речовин (гумусу) і створенню агрономично коштовних структурних речовин (структура ґрунту). Ґрунтовий покрив лісостепової зони представлений двома найпоширенішими типами: чорноземами, які сформувалися під трав’янистою рослинністю, і сірими оподзоленними (ясно-сір, сірими й темно-сірими), які утворилися під лісовою рослинністю

Чорноземами типовими називають ґрунти, у яких найбільш виражені ознаки їхнього утворення: інтенсивне нагромадження гумусу, азоту й зольних елементів, неглибоке вимивання карбонатів, поступовий перехід від гумусового обрію до негумусової материнської породи й т.п. Уміст гумусу в цих ґрунтах найвище – 4-6%, запаси його можуть досягати 500-600 т/га. Реакція ґрунтового розчину – слабокислая або нейтральна, високе вміст живильних речовин. Чорноземи оподзоленние й вилужені мають менша потенційна родючість у порівнянні з типовими, але містять досить багато гумусу ( 3-5%) і елементів харчування. Формування цих ґрунтів має степову й лісову фази розвитку. Про це свідчить, з одного боку, наявність великої кількості кротовин, глибока гумусность профілю, якісний склад гумусу, де мають перевагу гуминовие кислоти, пов’язані з Ca, а з іншого боку – глибоке скипання карбонатів, насиченість основами, кислотність

Чорноземи реградованние поширені на границі чорноземів оподзоленних і типових. Ці ґрунти розглядаються як результат окультурення чорноземів оподзоленних і вилужених і темно-сірих оподзоленних ґрунтів у процесі зміни лісової рослинної формації на трав’яну, тривалого сільськогосподарського використання й т.п. При цьому змінюється гідрологічний режим, підсилюються висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів до поверхні. Тип сірі оподзоленние ґрунту включає три підтипи: сірий^-сірий-сірий-світло-сірий, сірий і темно-сірий. Сірий^-сірі-сірі-світло-сірі й сірі оподзоленние ґрунту по своїх ознаках і властивостям близькі кдерново-подзолистим.

У них добре виражені процеси оподзоления, внаслідок чого профіль їх чітко диференційований по елювиально-илювиальному типі, мають підвищену кислотність верхнього обрію. Темно-сірі оподзоленние ґрунти формуються в дібровах, де під покривом лісової рослинності є багата трав’яна рослинність і за рахунок цього значний вплив на формування ґрунту має дернової процес ґрунтоутворення. Темно-сірі оподзоленние ґрунти по своїх ознаках і властивостям наближаються до чорноземів оподзоленним. Ознаки оподзоления порівняно слабко помітні, а процеси акумуляції гумусу – інтенсивні. Вони мають добре прогумуcированний верхній гумусово-елювіальний обрій потужністю 25-35 см, переміщення колоїдів менш помітно, чим у сірих оподзоленних ґрунтах. Все це плюс їхній механічний склад робить структуру краще, але більше слабку водостійкість

Збережи - » Ґрунт Харківщини . З'явився готовий твір.

Ґрунт Харківщини





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.